Автор: Ю Коіджумі для War on the Rocks
Оригінальний допис був опублікований 22 жовтня 2024 року
Про автора: Ю Коїджумі є доцентом у Дослідницькому центрі передових наук і технологій Токійського університету. Після отримання ступеня магістра в Університеті Васеда Ю працював аналітиком у Міністерстві закордонних справ та дослідником в аналітичному центрі, де проводив дослідження російських військових справ. З 2020 року він також є віце-головою ROLES, аналітичного центру з питань дипломатії та безпеки, створеного в Токійському університеті за фінансування Міністерства закордонних справ Японії. Відомий як любитель котів та пива.
Той факт, що Японія є сусідом росії, часто не береться до уваги, особливо на Заході. Насправді, Японія не має сухопутного кордону з росією вже 79 років. Але Японія завжди межувала з росією через Японське та Охотське моря, і майже 35 років тому була на передовій Холодної війни в Азії. Зараз, коли геополітичний конфлікт між росією і Заходом відроджується, Японія знову опинилася на передовій.
Як і під час Холодної війни, основна увага приділяється морю. Вважається, що більшість сухопутних сил на Далекому Сході росії були передислоковані на поля боїв в Україні, а багато гарнізонів спорожніли. На противагу цьому, підводні сили Тихоокеанського флоту росії неухильно нарощуються, з особливим акцентом на модернізацію атомних підводних човнів з балістичними ракетами.
Вивчаючи росію протягом 20 років у тісній співпраці з японським урядом, я вважаю, що західні союзники виграли б від кращого розуміння японської точки зору на військові реалії на російському Далекому Сході. Справа не лише у зростанні кількості підводних човнів. Супутникові знімки показують, що російський атомний підводний флот з балістичними ракетами став помітно активнішим за останні роки. Ризик полягає в тому, що зростаюча активність російських підводних човнів на півночі Японії може призвести до виснаження ресурсів стримування американсько-японського альянсу перед лицем китайської загрози. Це вимагає узгодженої відповіді Заходу. Разом зі своїми партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні Сполучені Штати і Японія намагаються збалансувати китайську військову міць. Тепер, з огляду на відновлення активності росії, ця стратегія має бути поширена на північ. Посилення японської співпраці з Канадою було б чудовим першим кроком.
Зіткнення часів Холодної війни
Цушима - місце, овіяне історією. Близько століття тому в Цусімській протоці відбулася одна з найбільших морських битв в історії, де японський флот переміг російський Балтійський флот.
Однак роль, яку відіграла Цушимська протока під час Холодної війни, маловідома. Цусіма була вузьким місцем для радянського флоту, що прямував з Владівостока до Тихого та Індійського океанів. Так само, як російський адмірал Зіновій Рождєствєнскій був змушений пройти через Цушимську протоку під час російсько-японської війни, так само і радянські капітани підводних човнів.
Атомні підводні човни з балістичними ракетами не були винятком. Підводні човни радянського Північного флоту докладали різних зусиль, щоб уникнути підводних гідрофонних систем, про що свідчили американські та радянські підводники. Те ж саме відбувалося у водах навколо Японії. Радянські підводні човни зазвичай вимикали двигуни неподалік від постів спостереження Сил морської самооборони Японії в Цугимській протоці, а потім безшумно виходили в Східно-Китайське море за течією. Радянські корвети завжди стояли на якорі в протоці, і коли повз них проходили атомні підводні човни, вони вмикали двигуни, щоб заглушити японські підводні гідрофони.
З іншого боку, з Камчатки можна було вийти в Тихий океан без перешкод у вигляді вузьких місць. Таким чином, підводні підрозділи Тихоокеанського флоту поступово зробили цей півострів своєю головною базою, звідки майже щомісяця підводний човен класу Yankee (проєкт 667А) виходив у район патрулювання, відомий як «Yankee Box», розташований за 2,000-2,500 кілометрів від західного узбережжя США. В середньому кожне патрулювання Yankee тривало півтора місяці.
В середині 1970-х років на Тихоокеанському флоті з'явилися підводні човни класу Delta I (проєкт 667Б) і Delta III (проект 667БДР). Оснащені балістичними ракетами великої дальності Р-29 і Р-29Р, підводні човни класу «Дельта» більше не потребували пробиратися через Тихий океан до вод біля материкової частини США. Замість цього стратегія полягала у відступі до вод поблизу Радянського Союзу, де було б легше отримати підтримку від дружніх сил. Крім того, у «Дельт» була ще одна перевага. У той час як «Янкі», прямуючи до узбережжя, мали розвивати швидкість 15 вузлів, «Дельти» могли рухатися з меншою швидкістю - від чотирьох до восьми вузлів. Це значно підвищувало їх живучість.
Західні аналітики називали радянську стратегію, що виникла в результаті, «бастіоном підводних човнів». Найвідомішим бастіоном для атомних підводних човнів з балістичними ракетами Північного флоту стане Баренцове море. З іншого боку, бастіоном Тихоокеанського флоту було Охотське море. Невдовзі після розгортання першої Delta I в 1974 році Радянський Союз почав укріплювати територію навколо Охотського моря. Першим кроком стало розгортання сухопутних військ: вперше за 20 років була сформована 18-а кулеметно-артилерійська дивізія (18 ПУЛАД), яку відправили на Південні Курильські острови. Ці острови, а також острів Сахалін були озброєні протикорабельними ракетами і системами протиповітряної оборони. На додаток до цих подій, величезна кальдера на острові Симушир була перетворена на базу підводних човнів.
Сучасні виклики
Такі історії залишаються відносно невідомими на Заході на тлі великої уваги до підводних боїв у Північній Атлантиці. Але вони не втрачають своєї актуальності і сьогодні.
Після розпаду Радянського Союзу підрозділи атомних підводних човнів з балістичними ракетами Тихоокеанського флоту опинилися в скрутному становищі. Через різке скорочення оборонного бюджету та гіперінфляцію російські збройні сили не могли утримувати себе, а офіцерам і солдатам не вистачало їжі навіть на щоденне харчування. Ядерні реактори підводних човнів використовувалися для постачання електроенергії в будинки, а не для патрулювання з метою ядерного стримування. З кінця 1980-х до 1990-х років кількість патрулів підводних човнів ВМФ росії продовжувала скорочуватися, і до початку 2000-х років вона майже досягла нуля.
Той факт, що величезні суми грошей витрачалися на утримання підводних човнів, які навіть не рухалися, не був гарною новиною для російських збройних сил. У 1990-х роках Андрєй Кокошин, секретар комітету з оборони, планував сконцентрувати атомні підводні човни з балістичними ракетами Північного флоту, закривши базу підводних човнів на Камчатці. Коли президент Владімір Путін прийшов до влади у 2000 році, начальник Генерального штабу генерал Анатолій Квашнін, як кажуть, порадив йому закрити камчатську базу підводних човнів. Але Путін відкинув цю пропозицію - принаймні, так він стверджував у документі про оборонну політику 2012 року. А в той час, коли документ був опублікований, суднобудівний завод «Сєвмаш» будував нові підводні човни з балістичними ракетами для розміщення на Камчатському півострові.
Якби ці кораблі - два підводні човни класу «Борей» (проєкт 955) - не були розгорнуті в 2015-16 роках, база на Камчатці, можливо, була б покинута. Що б там не говорив Путін, атомні підводні сили Тихоокеанського флоту з балістичними ракетами були малочисельними і застарілими. На початку 2010-х років залишилося лише три застарілі підводні човни типу Delta III, і їхня активність була дуже млявою. В той час як усі підводні човни класу Delta IV на Північному флоті були модернізовані, підводні човни класу Delta III на Тихоокеанському флоті не мали такої можливості. Це могло бути пов'язано з тим, що суднобудівний завод «Сєвмаш», де вони будувалися, знаходився дуже далеко від Камчатки, що ускладнювало їх обслуговування. Зрештою, експерти вважали, що недалекий той день, коли атомні підводні човни з балістичними ракетами зникнуть зі складу Тихоокеанського флоту росії, і коли це станеться, флот перетвориться на прибережний флот малих надводних кораблів і підводних човнів з традиційними двигунами. Він повернувся б до Тихоокеанського флоту сталінської епохи до того, як адмірал Сєргєй Горшков почав здійснювати свою мрію про океанський флот.
Однак з появою класу «Борєй» Тихоокеанський флот зміг продовжити відігравати стратегічну роль. Крім того, після 2022 року до складу флоту почали надходити три модернізовані підводні човни «Борєй А» (проєкт 955А), а всі старі підводні човни Delta III були виведені з експлуатації. Сили атомних підводних човнів з балістичними ракетами Тихоокеанського флоту були значно збільшені як за чисельністю, так і за якістю, ставши майже порівнянними з силами Північного флоту.
Посилення патрулювання російських підводних човнів
Проблема не лише в тому, що збільшується кількість підводних човнів. Рівень їхньої активності також зростає і може призвести до напруження сил стримування американо-японського альянсу. Дозвольте мені почати з опису активності російських підводних човнів у водах навколо Японії.
Я був першим індивідуальним користувачем технологій Maxar в Японії. Я досі пам'ятаю вираз обличчя продавця, коли я сказав: «Ну... я хочу купити супутникові знімки, як приватна особа». Так чи інакше, я отримав доступ до оптичних супутникових знімків з роздільною здатністю 30 сантиметрів [на піксель]. Я також отримав доступ до радіолокаційних супутників із синтезованою апертурою, розроблених японською компанією.
Використовуючи ці ресурси, я почав визначати схеми патрулювання атомних підводних човнів з балістичними ракетами російського флоту. Я продовжував спостерігати, які типи підводних човнів були пришвартовані на базі на Камчатці.
Спостереження тривають з червня 2021 року. Вони показують, що патрулювання атомних підводних човнів з балістичними ракетами Тихоокеанського флоту росії стало частішим і тривалішим за останні три роки. З 2021 року, коли почалися спостереження, і приблизно до 2022 року російські атомні підводні човни з балістичними ракетами здійснювали лише один або два рейси тривалістю понад місяць (найімовірніше, патрулювання з метою ядерного стримування) на рік на додаток до кількох відносно коротких рейсів тривалістю від одного до трьох тижнів. Крім того, у 2023 році жодного разу не було підтверджено розгортання, яке б тривало більше місяця. Два «Борєй-А», які були відправлені на Камчатку в 2022-23 роках, схоже, вважалися «новачками» протягом деякого часу після їхнього розгортання.
Однак з січня по вересень 2024 року було вже три підтверджених патрулювання тривалістю понад місяць, причому два з них тривали понад два місяці. Найцікавіше, що всі ці тривалі патрулювання здійснювали «Борєй-А». Новачки нарешті починають давати про себе знати. У 2024 році третьою субмариною класу «Борєй-А» стала «Імпєратор Алєксандр ІІІ». Вважається, що буде розгорнуто ще один або два [підводних човни].
Також вважається, що атомний підводний човен спеціального призначення «Бєлгород» (проєкт 09852), оснащений атомним безпілотним підводним комплексом «Посейдон», буде розміщений на Камчатці. Цілком ймовірно, що під командуванням Головного управління глибоководних досліджень Міністерства оборони рф на нього буде покладено завдання обстежувати місця прокладання критично важливих об'єктів підводної інфраструктури, таких як підводні кабелі, і навіть пошкоджувати їх. Загрози з боку Головного управління глибоководних досліджень були помічені в Європі з 2010-х років, але відсутність великих баз на тихоокеанському узбережжі означала, що відчуття кризи з японського боку було низьким. Однак ситуація зміниться в найближчому майбутньому, ймовірно, в короткостроковій перспективі.
Стратегічні наслідки
Це тривожний розвиток подій для японської спільноти безпеки. У 1980-х роках японські наземні сили самооборони прийняли стратегію під назвою «Передова оборона Півночі». Оскільки Охотське море було зоною патрулювання флоту носіїв балістичних ракет Радянського Союзу, острів Хоккайдо, що далеко виступає в море, безсумнівно, був головною мішенню для нападу. Стратегія «Передової оборони Півночі» передбачала укріплення острова потужними сухопутними силами, включаючи єдину в Японії бронетанкову дивізію, і розгортання протикорабельних ракет дальнього радіусу дії. У той же час японські сухопутні Сили самооборони посилювали свої можливості протичовнової боротьби. Оскільки кількість і можливості радянських підводних човнів, що діяли у водах навколо Японії, різко зросли, було сформовано оперативну групу протичовнової боротьби з есмінців, оснащених протичовновими гелікоптерами, а також прийнято рішення про розгортання 100 патрульних літаків P-3C. Це були ті самі галасливі літаки з помітними «хвостами», які колись літали над моїм рідним містом.
Насолоджуючись «мирними дивідендами» протягом близько 15 років, японське співтовариство безпеки звернуло свою увагу на південний захід Японії, оскільки військово-морські і військово-повітряні сили Китаю почали стрімко зростати в силі. Наземні сили самооборони Японії прийняли політику «зсуву на південний захід», і Хоккайдо почали розглядати як стратегічну резервну базу, а не лінію фронту.
Це є передумовою посилення активності російських підводних човнів, і саме це викликає таке занепокоєння. Якщо кількість розгорнутих підводних човнів типу «Борєй-А» продовжуватиме зростати, і якщо припустити, що кожен підводний човен здійснює патрулювання в середньому протягом двох місяців, то прогнозується, що в Охотському морі завжди буде знаходитися один атомний підводний човен з балістичними ракетами. Однак обмежені ресурси наземних Сил самооборони Японії і Тихоокеанського флоту США вже зараз змушені працювати в режимі жорсткої ротації. А якщо ситуація в Тайванській протоці погіршиться? Що, якщо на Близькому Сході спалахне велика війна? Людина, відповідальна за встановлення дзвонів на російські підводні човни, може бути тимчасово відсутня.
Більше того, ситуація ускладнюється тим, що росія допустила Китай в цей район. П'ятнадцять років тому росія за жодних обставин не дозволила китайському флоту діяти в Охотському морі або в Арктиці. Насправді, коли в 2011 році китайський флот без дозволу пройшов через Охотське море, росія висловила своє невдоволення, провівши ракетні стрільби. Але за останнє десятиліття ситуація суттєво змінилася. Ізольована від Заходу, росія поглибила свої зв'язки з Китаєм, в тому числі у військовій сфері. Народно-визвольна армія Китаю взяла участь у російських навчаннях стратегічного рівня, а бомбардувальники і флоти обох країн почали здійснювати спільне патрулювання. Крім того, у 2023 році китайський і російський флоти вперше провели спільні навчання в Охотському морі. Росія нарешті офіційно визнала присутність китайського флоту в Охотському морі. У 2024 році китайські та російські бомбардувальники здійснювали патрулювання в арктичному Чукотському морі, а флоти двох країн знову провели навчання в Охотському морі.
Висновок
Російські підводні човни стають все більш активними в північних водах Японії, і існує загроза для критично важливої підводної інфраструктури в мирний час. Крім того, Китай і росія посилюють військову співпрацю в північних водах Японії. Ресурси японсько-американського альянсу обмежені, і відповісти на всі загрози з боку Китаю, Північної Кореї та Росії може виявитися неможливим.
Рішення, прийняте за часів адміністрації Кішіди, про збільшення оборонних витрат Японії до 2 відсотків валового внутрішнього продукту пом'якшить деякі обмеження ресурсів. Очікується, що наступник Кісіди, Шігеру Ішіба, продовжить йти тим же шляхом. P-3C замінили реактивні літаки P-1 , які літають над моїм рідним містом Мацудо, і вони ще гучніші.
Але цього недостатньо. Стримувати кілька військових потуг в Євразії одночасно - дуже складне завдання. Існують межі того, що може зробити японсько-американський альянс сам по собі. У цьому сенсі тристороння співпраця у сфері безпеки між Японією, США і Південною Кореєю та рамки між Австралією, Великою Британією і США є правильними підходами.
Завданням на майбутнє буде розширення, зміцнення і взаємозв'язок вже існуючих мереж співпраці у сфері безпеки. Ідея приєднання Японії і Південної Кореї до австралійсько-британсько-американської структури обговорюється вже деякий час. Чому б не включити Канаду? Канада розташована як на півночі Тихого, так і на півночі Атлантичного океанів. Японія також висловила намір взяти участь у проєкті заміни канадських підводних човнів класу «Вікторія», і це не лише з комерційних міркувань. Іншою метою є збереження балансу сил у північній частині Тихого океану. Не виключено також, що Японія і Південна Корея можуть спільно діяти в Цуцімській протоці і Східно-Китайському морі, використовуючи можливості спостереження і попередження південнокорейських військово-морських і військово-повітряних сил.
Військово-морська гра між росією і Заходом з кожним роком стає все складнішою. Але кількість гравців у цій грі не обмежена. Це може працювати на користь західних союзників.
