Є приказка, що “можна забрати людину з *назва місця*, але *назва місця* не можна забрати з людини, і я хочу саме це сказати про велику кількість мислителів, що відкидаючи християнство, залишались в пастці іудео-християнських патернів мислення та концепцій, що знову ж нагадує цитату Фуко, про те як анти-гегельянські філософи боялись знову опинитись в рамках Гегеля, тікаючи від нього.
Революція - це подія в есхатологічному сенсі слова, і не важлива яка це революція - прогресивна чи консервативна, революція це точка “б” історії, і це видно у Маркса - при всьому його заявленому матеріалізмі, його концепт історії чисто гегельянський, це рух з точки “а” в точку “б”, з точки “б” в точку “в”, і так далі, це лінійна антропоцентрична концепція історія, і запахло Другим Пришестям, і насмерділо Абсолютним Духом.
І давайте без пошлого порівняння марксизму та християнства - це робили до нас, та й цим хворіють не тільки марксисти - концепція Імперії, спектр Риму, так само як привид комунізму, блукає по Європі - історичні спектри блукають по всьому світу, внушають народам і індивідам віру в якісь історичні патерни, які просто повинні статись, хоча справді це гіпервірувательні віруси, самореплікативні наративи.
Причина їм - репрезентативне мислення. Деякі ентузіасти історії, порівнюють сучасний стан речей до пізньої Римської Імперії, що вже взагалі дуже смішно, бо це історицентричний аналог апокаліптичної паніки, еротична тяга до колапсу, бо тільки кінець приводить до спокою, до призупинки тривожних думок, які вже і так викликані вірою в схожість положення справ з апокаліптичною ситуації. Репрезентативне мислення не спроможне для нового - вбачаючи історичні патерни, вони гіпервірувально реплікують їх, створюючи плодючу землю для катастрофи.
Але Революція і Друге Пришестя - це зустріч з Аутсайдом, це має бути щось “нове”, але знаходячись в стані жаги Кінця, тобто в стані постійної звертання уваги на “патерни” та їх реплікацію, ми замикаємся в репрезентативному мисленні, не знаючи, добровільно закриваючись від того самого “нового”, відмовляючись від нього, в користь набагато більш комфортного очікування Події, передбачення її і фантазми про кінець історії.
///
Революціонери мріють про революції - після неї все зміниться, після неї "не буде більше часу”, але революція це як морква на ниточці перед ішаком. Революція перетворилась в реакцію - це переворот, революція вже не обіцяє нічого нового, вона обіцяє зміну перестановку старого, маси ресентиментні, вони здатні лише на реакцію, яка і вил’ється в якусь таку “революції”, якщо взагалі зможе актуалізуватись в щось більше, ніж пасивну діяльність по теоретизації. Імпотентність мас смішить їх же самих - замість лінійного розуміння історії, як руху до Революції, реальним революціонерам потрібно прийняти позицію історії як хаотичного потоку подій, які подібні хмарам, і в яких нудьгуючі люди вбачають картини. Реальна Революція це переворот, це не реакція, а акція - це не боротьба з Системою, це створення альтернативних горизонтальних зв’язків, якщо вам там цікавіше то це створення Альтернативної Системи, не після революції, а прямо зараз - відмова від ролі історичного куколда, який споглядаючи акт не може дочекатись своєї черги, хоча йому би давно вже було би варто визнати, що роль пасивного глядача йому подобається більше.
