Флот Кримського ханату, звучить дивно, чи не так? Про армію ханату відомо, але чи був у нього ще й власний флот? Якщо не було, то чому? А якщо був, то чому ми про нього мало чого знаємо? На всі ці питання й спробую відповісти в цьому тексті.
Ну й куди ж без історичних екскурсів, без цього ніяк.
Передісторія
Почати треба з передісторії. Усе середньовіччя Чорним морем володіли держави, чиї центри знаходилися поза Кримом — Римська імперія/Візантія, її уламок Трапезундська імперія, північноіталійські Венеційська та Генуезька республіки, про які я писав, а в самому кінці середньовіччя й османи. Періодично запливали варяги, руські та сельджуцькі флотилії. Часто можна прочитати, що Чорне море у середньовіччя називали "Руським" — воно то так, але лише в деяких джерелах, в інших, наприклад, його називали "Грузинським морем".
З саме кримських середньовічних держав, окрім власне Кримського ханату, можна назвати лише Кримську Ґотію — князівство Феодоро та менші князівства Ескі-Кермен і Кирк-Єр. Однак, останні знаходилися у горах, а Феодоро, хоч і мало порти, воювало за них з генуезцями та врешті решт залишилося з єдиним портом — Авлітою, який захищала фортеця Каламіта (сучасний Інкерман).
Майбутній Кримський ханат у ті часи був ще Кримським улусом Улусу Джучі (Золотої Орди), яка була сухопутною державою. Наприклад, морська торгівля улусу йшла через візантійських та італійських купців.
Флот Кримського ханату при перших ханах
З утворенням у 1441 році незалежного Кримського ханату ситуація змінилася. Перший кримський хан Хаджі I Ґерай хотів перетворити свою державу на великий центр міжнародної торгівлі. Морська торгівля генуезців приносила чималі вигоди ханату, але хан хотів не залежати від них та мати власну морську торгівлю.
Він почав будувати власний торговий флот, і вже 1454 році відомо про спроби ханату конкурувати у морській торгівлі з генуезцями. У межах ханату не було хороших глибоководних портів, оскільки колись хани Улусу Джучі передали найкращі порти півострова у володіння італійцям за сплату податків та мит. Тому місцем базування флоту була все та ж Авліта, оскільки Феодоро на той час було союзником ханату. Це був старий і дуже зручний порт у глибині вузької бухти.
Новозбудований торговельний флот ханату, звісно, не міг конкурувати з генуезьким та османським, однак, поява нового гравця все ж не пройшла непоміченою. Основний генуезький порт у Криму Каффа (сучасне Кєфє/Феодосія) почав зазнавати збитків. Не наважуючись відкрито конфліктувати з ханом, генуезці висували претензії князям Феодоро, однак ті їх ігнорували, оскільки перебували під заступництвом кримського хана.
Як бачимо, засновник Кримського ханату Хаджі I Ґерай розпочав будувати прогресивну на той час державу, і чудово розумів, що для цього потрібен і флот, і, хоч і конкурентна, але співпраця з сусідами. Однак, вже під час правління його сина — Менґлі I Ґерая, ситуація знову змінилася.
Османське завоювання півдня Криму та протекторат над ханатом
З завоюванням 29 травня 1453 року османськими військами Константинополя, стало зрозуміло, що рано чи пізно османи можуть добратися й до Криму. Однак, спочатку османи мали невеликий досвід ведення бойових дій на Чорному морі, і його не можна назвати цілком успішним.
Так, під час захоплення малоазійських Сінопа і Трапезунда, основну роль зіграла сухопутна армія, а флот лише проводив блокаду з моря. В 1454 році османський флот розорив Себастополіс (сучасне Сухумі в Сакартвело/Грузії, саме у нього росіяни вкрали назву для Ак'яра) і потривожив мешканців Кафи. Однак, це був більше похід з метою піратства та демонстрації військової сили.
Але вже 1460-х років османський флот почав набирати силу, і це збіглося з початком співпраці на півострові Кримського ханства, князівства Феодоро та генуезької Ґазарії. Османи мали підстави побоюватися, що об'єднані сили кримських державних утворень можуть знищити їхній десант ще на етапі висадки. Тому майбутній похід на Крим пройшов серйозний етап планування та тримався в таємниці.
У 1469 році османи здійснили пробний похід — висадили невеликий десант на узбережжі капітанства Ґотія, що входило до складу генуезької Ґазарії, захопили полонених і спалили кілька поселень.
У 1475 році, після довгої підготовки, османські війська султана Мехмеда II Завойовника розпочали захоплення Кримського півострову. Десантний корпус османів складав приблизно 20 тисяч, у тому числі три тисячі кінноти, а разом з флотом та його охороною чисельність війська доходила до 35 тисяч. Для облоги фортець османи привезли 14 важких гармат.
У травні османи висадили великий десант, осадили й взяли Каффу, захопили Солдаю (сучасний Судак) та інші генуезькі фортеці та міста. Кримський хан Менґлі I Ґерай на момент нападу османів перебував у Каффі (цей факт ще раз підкреслює дружні на той час стосунки з генуезцями), і був взятий османами в полон. У липні османи захопили більшість міст князівства Феодоро й обложили Мангуп, його столицю. В грудні 1475 року, після піврічної осади й п’яти штурмів, османські війська остаточно захопили князівство.
Менше ніж за рік, маючи великий флот і використовуючи фактор несподіванки та вогнепальну зброю, османи захопили все південне узбережжя Криму з найбільшими торговими містами, та створили на захоплених територіях санджак Кефе. Згодом, у 1478 році, Менґлі I Ґерай визнав владу османського султана як халіфа — лідера мусульманського світу, і відповідно визнав османський протекторат над Кримським ханатом.
Флот Кримського ханату за часи османського протекторату
Таким чином, початок модерної доби Крим зустрів розділеним на османські володіння та власне Кримський ханат. Однак, майбутні три корінні народи України, що сформувалися у Криму: кримські татари, караїми та кримчаки, сформувалися на всій території півострова. У цьому розділі буде конкретно про флот ханату, але кримці повпливали й на османський флот, і про це буде наступний розділ.
Як я вже писав, через низку причин у склад ханату не увійшло більшість кримських портів. Єдиними його портами були Ґьозлеве (Кєзлєв, зараз Євпаторія) та Сари-Болат (зараз Портове). Якщо перший, за словами мандрівника Евлії Челебі, що побував тут у 1666—1667 роках, це "великий порт Криму, він приймає по тисячі суден", то другий був скоріше пристанню.
Хоча більшість будівельного лісу, який рубали у Кримських горах, йшла на продаж на потребу османського флоту, ханат будував та замовляв й власні торговельні та транспортні кораблі. Море пов'язувало Крим з іншими частинами ханату: з Єдисаном, Буджаком і Кубанню, та з територією Османської імперії, і хани нерідко залишали свою державу на власних судах і прибували на них назад.
Також кораблі використовувалися не тільки в торгових, а й у військових цілях, для перекидання військ через Чорне море та через Дніпро. Так, в одному зі своїх походів на черкесів Сахіб I Ґерай використав три сотні кораблів для переправи свого війська через Керченську протоку. Також взимку 1587-1588 року Іслям II Ґерай, збираючись у похід на Річ Посполиту, підійшов з військом до Дніпра, проте річка ще не була закута льодом. Тоді хан послав у Ґьозлеве та османську Балаклаву за судами, й на них з військом перетнув річку.
При ханському дворі навіть стали замислюватися про спорудження портів на Нижньому Дніпрі для більш зручного відвантаження проса та ячменю, які вирощували у материкових володіннях ханів. Варто зазначити, що це було напівкочове землеробство, поєднане з відгінним скотарством: навесні ділянки засівалися, влітку, поки хліб зрів, худобу випасали на далеких пасовищах, а восени поверталися збирати зерно.
Але попри наявність портів та флоту, мрія засновника ханату Хаджі I Ґерая про перетворення держави на центр торгівлі не здійснилася. У ханаті кораблебудування не набуло великих масштабів: Ґераї не мали достатньо ресурсів для цього. Наявному ханському флоту було важко конкурувати з османським торговельним флотом, у складі якого перебували й власне османські, й грецькі торговці, й торгівці багатьох підкорених османами земель. Військово ж Кримський ханат, через захоплення півдня Криму османами, став сухопутною державою, яка не мала свого військово-морського флоту.
Цей період для флоту, як і для всього Кримського ханату закінчився ще до російської окупації — 28 травня 1736 року російські війська Мініха захопили фортецю Ферх Кермен та місто Ор-Капи (Перекоп) і вдерлися до Криму. Росіяни спалили столицю Багчасарай (Бахчисарай), Карасувбазар (Білогірськ), Акмєсджит (Сімферополь) та основний порт ханату — Ґьозлеве. Економіці було завдано величезної шкоди, загинула значна частина населення, російська навала стала для ханату катастрофою, після якої він вже не оговтався.
Кримці на османському флоті
Майже всю історію ханату Чорне море цілком належало флоту Османської імперії. Однак, жителі османського санджаку Кефе, а пізніше Кефинського еялета, не були чужими морським традиціям та суднобудуванню, вони споряджали османські кораблі та служили на них матросами. В кримських портах розташовувалися гавані для базування флоту і корабельні для будівництва нових кораблів. Також було розвинено й місцеве каботажне мореплавство — наприклад, між Балаклавою та Ялтою було легше пересуватися морем, ніж гористою місцевістю.
Центрами кримського суднобудування були Балаклава та Судак. Евлія Челебі вказував, що порт Балаклави може приймати п'ятсот суден, а порт Судака — п'ятдесят. Емідіо Дортеллі д’Асколі, керівник домініканської місії у Кєфє та автор твору "Опис Чорного моря і Татарії" 1634 року, зазначав, що у Балаклаві "будуються щорічно найбільші галеони, останніми роками там почали також будувати галери".
Основну масу мореплавців у Криму складали субетноси кримських татар ялибойлу та орта йолак (тати), і уруми та румеї, кримські греки. Вони активно залучалися до служби в османському флоті, і будували для Османської імперії військові кораблі. Російський генерал Прозоровський, що був у Криму у складі окупаційної армії у 1770-х роках, зазначав, що "між греками, що живуть у селах, багато таких лоцманів, які на кораблях ходять Чорним морем, і з Балаклави в грецькі села, і у Кефу всякі речі возять на човнах".
Але не завжди кримці опинялися на флоті за власною волею. Так, у 1694 році син бея Азамат-Мурза, посаджений на весла за пияцтво, підняв бунт на турецькій галері в Балаклаві. Невільники зуміли захопити корабель, однак цей виступ був придушений, а Азамат-Мурза встиг втекти з шістьма веслярами.
Російська окупація Кримського ханату
У 1771 році ханат у ході російсько-османської війни був повністю окупований російською армією. Розпочалися переговори про укладення мирного договору, який передбачав би незалежність ханства та його союз із росією. Влада ханату не одразу погодилася на укладання мирного договору, однак, під тиском окупаційних військ новообраний хан Сахіб II Ґерай прийняв російські умови.
1 листопада 1772 року був підписаний Карасубазарський трактат: за його умовами, ханат ставав повністю незалежною державою в союзі з російською імперією, а фортеці Керич (Керч) та Єні-Кале (зараз район Керчі Сіпягине) в Керченській протоці мали перебувати під контролем російської армії.
Вже у 1774 році, через дії росії, "що відбирає в нас землі й поводиться з нами брехливо", диван (державна рада) ханату розірвав угоду, однак в тому ж році Османська імперія укладає з росією Кючук-Кайнарджійський мирний договір, що закріпив умови Карасубазарського трактату. Також за умовами договору росія зобов’язалася не втручатися у справи ханату й вивести з його території свої війська.
Зрозуміло, як завжди, свої зобов'язання вона не виконала, і формально незалежне ханство залишилося під окупацією. Однак, у цей час кримський хан об’єднав під своєю владою майже весь Крим за виключенням фортець Керич та Єні-Кале: і старі території ханату, і колишні османські володіння.
Сахіб II Ґерай, що прийняв умови окупантів, очікувано не був популярним серед населення, хоча став схилятися до повернення до османського протекторату. При вступі до ханату військ колишнього хана Девлета IV Ґерая, що також мав намір відновити союз з Османською імперією, Сахіб II Ґерай полишив країну, і у 1775 році ханом знову став Девлет IV Ґерай.
Однак, росія вкотре втрутилася у справи ханату, і у 1777 році за сприяння російських військ ханом став Шахін Ґерай, останній кримський хан у Криму. Чому у Криму? Бо пізніше в Буджаку в екзилі правили ще два номінально "кримських" хана: Шахбаз Ґерай у 1787-1789 роках, та Бахт Ґерай у 1789-1792 роках.
За правління хана Шахін Ґерая (1777-1782) була розпочата реформа війська за європейським і російським зразками. Зокрема, це стосувалася і флоту — в Балаклаві заклали побудову фрегата. Однак, його побудову так і не закінчили.
Не варто забувати, що російські війська не покидали півострів, і росія робила все для знекровлення ханату. Так, під приводом ніби "утисків" християн, що століттями жили у ханаті, у 1778 році понад 30 тисяч християн, здебільшого урумів, румеїв та вірмен (однак були ще невеликі громади волохів, грузинів і католиків) було депортовано з ханату до Надазов'я. Це нанесло великий урон економіці, а зокрема й мореплавству, в ханаті.
Шахін Ґерай мріяв створити чорноморську імперію на зразок російської, але кримські татари ставилися до російського ставленика недовірливо. Хан поголив бороду, пересів з коня у європейську карету, оточив себе європейськими та російськими радниками. Коли кримський муфтій звернувся до хана, аби той шанобливо ставився до традицій кримськотатарського народу, за наказом Шахін Ґерая муфтія повісили.
Проти хана підіймалося кілька повстань, однак російські війська придушували кожне з них. Останнє велике повстання відбулося у 1782 році, коли на бік повстання перейшла особиста гвардія хана, і повсталі навіть обрали на ханство брата Шахіна — Бахадира II Ґерая. Диван запропонував компромісне рішення — провести опитування, кого аристократія хоче бачити ханом: Шахіна чи Бохадира. Однак хан та його російські покровителі відмовилися.
На початку 1783 року Шахін Ґерай зрікся престолу, а у квітні Кримський ханат був анексований російською імперією.
Кримське мореплавство після анексії росією Кримського ханату
Місцеве мореплавство у Криму не зникло одразу після російської анексії. Але, оскільки кримських християн росія депортувала, його вже можна назвати чисто кримськотатарським.
Англійський мандрівник Реджинальд Гебер, що побував у Криму в 1806 році, писав: "У Партеніті ми зустріли старого татарина, який мав величезну практику як будівельник човнів, який своїми власними руками і за допомогою двох своїх синів щойно закінчив прекрасну шхуну, я б сказав в тридцять тонн (водотоннажності), для одного купця в Кафі. Звичайні судна цієї країни нагадують турецькі з латинськими вітрилами, високим носом і дуже вигнутою кормою."
Загалом, кримськотатарське судноплавство проіснувало до другої половини ХІХ століття. Лише велика буря 24 листопада 1861 року, що знищила майже всі судна на південному березі Криму, перервала традиції кримськотатарського суднобудування, яке більше не відроджувалося через появу сучасних кораблів.
Післямова
Як ми бачимо, суднобудування та мореплавство активно розвивалися в Криму в епоху ханата, як у самому ханаті, так і в османських володіннях. Будувалися різні судна: від рибальських човнів до торгових і військових кораблів. В мореплавстві брали участь як і кримські татари, так і інші народи півострова, і ця традиція протрималася аж до появи сучасних кораблів.
Сьогодні кримськотатарський народ є частиною української держави, і історія Кримського ханства, зокрема і його флоту, має зайняти достойне місце в історії України. Показовим є те, що після декомунізації назви рейдового буксира ВМС України "Красноперекопськ" на "Яни Капу", на ньому кілька років у день кримськотатарського прапора урочисто підіймали національний стяг кримських татар.
Сподіваюся, після деколонізації назв українських міст, за ними так само перемейнують і кораблі, названі на їхню честь, і у нас з'явиться розвідувальний корабель "Акмєсджит", а у майбутньому й нові кораблі з історичними назвами міст Криму.
***
Дякую за увагу! Підписуйтесь на мій канал у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
