Десь в вересні 2022, ми з хлопцем вирішили, що нам треба котика (читати: вирішила я і задовбувала місяць хлопця).
Щоб не купувати котика, було прийнято рішення врятувати і взяти тваринку з притулку.
Ми переглядали багато оголошень з котиками в добрі руки і навіть вже домовились за одного. Але рано, коли ми мали вже їхати забирати його, нам написали: «вибачте я його залишу собі».
Звичайно було розчарування, ну як так, ми вже все запланували, уявили, а тут таке…Я навіть тоді розплакалась.
Ну окей, вирішили шукати далі, але нам притулок відмовив надавати дані про іншого котика на перетримці (Бо як так ви домовились за одного, тепер іншого хочете? Ні, так не буде) жодні варіанти чому так сталось, їх не дуже цікавили.
Останнім варіантом був ОЛХ (не дуже ми розглядали одразу цей варіант, боялись брати там тваринку)
Одразу скажу, ми шукали дівчинку (і перше нашого кота було звати Міла, а не Міл). Знайшли гарненьких котиків, одразу подзвонили і поіхали забирати. Купили ми малого за 50 грн.
Ми любимо жартувати, що Міл може і вартував 50 грн., але живе як аристократ і має все найкраще і найдорожче.
Що це хлопчик, нам сказала моя мама, хоча перед тим, ми возили його до ветеринара та обробляли від паразитів.
Так і з‘явився Міл, маленький чудесний котик, грайливий та чудернацький малий.