Про недоліки звичного Націоналізму і в особливості його втілення в Українській державі:
Перед розмовою про Рівнонародщину, цю річ, виведену мною, безумовно варто розповісти про те, чому саме я відмовився ставати звичайним Націоналістом, і про моє загальне відношення до звичайного Націоналізму. Саме тому я буду говорити зараз саме про це і виводжу це в окремий розділ.
Головним недоліком звичайного Націоналізму я вбачаю його безнадійний у своїй невиліковності народний егоїзм і лицемірство, коли захищається самобутність, гідність і спадщина лише якогось одного умовного народу, у той час як подібні речі іншого народу не просто не захищаються а на навпаки - скоріш за все підлягають понищенню або повливанню у той умовний народ, який захищає той чи інший звичайний Націоналістичний рух. І звісно, що у звичайному Націоналістичному світогляді якогось умовного руху, який захищає умовний народ, який є, як то кажуть, “Титульним” у державі, інший умовний народ, який не відноситься до “Титульного”, проте є корінним або просто живе на своїй землі з давнини, не має права на свою незалежність від “Титульного” народу і його держави.
Якщо ж казати з більш прикладної сторони погляду і казати про якусь чітку країну і чітких Нацоналістів, то безумовно треба казати про Україну і її випадок, бо саме він є найбільш близьким і важливим через те, що він, власне, безпосередньо стосується України. Так от, випадок такий: Ведуться дії по штучному Українщенню, які хай іноді і справедливі, а якщо казати чіткіше, то справедливі вони по відношенню до поросіщенних Українців, але часто стають непристойним дійством, яке йде проти честі і істинних цінностей, бо посягає на самобутність і гідність інших народів, будь то Угрів, Русинів, Румун, Кримських Греків і Татар, Болгар чи інших малих народів сучасної Держави Україна. Вище згаданим народам відмовляється у можливості жити поза Українського світу і у можливості створення власних держав, і це при тому, що мови цих народів не є рівними Українській у сучасній Державі Україна і у своїй цінності у цій Державі Українці самі по собі стоять вище за ті народи. А це ще лишень те, як все склалось у державі самій по собі, без погляду на якісь чіткі течії і рухи, які є Націоналістичними: Там то відношення до тих народів, скоріш за все, ще більш пригноблиницьке.
І це ще я не розповідав про те, що так склалось багато в чому через те, що землі тих народів були спочатку захоплені Комуністами, цими ворогами справжніх цінностей, а потім були штучно приєднані до УССР задля зручності управління, наслідком чого потім і стали ті речі, про які я вже писав вище.
Насправді про складну і неоднозначну суть сучасного Українського Націоналізму я можу казати і розписувати свої роздуми ще досить довго, проте для загального розуміння допису це не так важливо, до того ж це занадто сильно перетягнуло б увагу на чітко Український випадок і на чітко Націоналізм, у той час як насправді саме обговорення Рівнонародщини є більш цінним і важливим.
Про Рівнонародщину:
Рівнонародщина, ця річ, створена мною, повинна одночасно стати супроти звичайного Націоналізму і стати йому заміною, а все ось чому: Рівнонародщина загалом сама є Націоналізмом, просто не звичайним і позбавленим кордонів - себто це той Націоналізм, який не стосується лишень якогось одного чіткого народу, а стосується одразу всіх.
Рівнонародщина несе у собі такі цінності, які мають такий вигляд: Рівнонародщина визнає, що всі народи і мови є рівноцінно важливими, що кожен народ має право на свою державу, що “Лінгви Франки” повинні бути послабленими у своєму впливі або й зовсім зведені на нівець, що посадовчий одяг, назви посад, загальний вигляд і інші подібні речі повинні відповідати народному складу і мовам держави і що треба сприяти збереженню усіх мов і народів.
Головна ж ціль Рівнонародщини як цінності - це перемога над народним повливанням і понищенням, себто досягання того світу, де зникнення мов і народів, яке було таким поширеним протягом усього життя світу, було б зведене на нівець.
Загалом чеснота Рівнонародщини витікає з загальних Справжніх Цінностей, створених і зібраних мною, бо вигляд Рівнонародщини і саме її існування є прямим наслідком цінностей і роздумів про перемогу над природою і смертю, себто тих цінностей і чеснот, які у багато чому і є тим найголовнішим, на чому стоять Справжні Цінності.
