Друкарня
Увійдіть або створіть обліковий запис Друкарні.Це швидко 🏃
Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

Про смерті співчуття та розйоби.

Я не знаю, як сказати правильно, того буде як є.

Найбільше мене за весь час розйобувало, коли я бачив або спілкувався з сімʼями полеглих побратимів. На війні я трошки надивився різних речей. І поранених і померлих бачив. І там, на фронті це завжди якось скупо або цинічно. Двохсотий і крапка. Не пощастило або сам винен. Йобана рycня. Там звикаєш.

Я був на похоронах в шістьох побратимів. І ти тримаєшся там. Тримаєшся, поки гроби не кладуть в землю, і ти не дивишся на дружин і матерів.

І тоді розйобує.

І розйобує так, що нічого не можеш сказати. Просто не знаєш. Починаєш думати, а як їм далі бути, а чим помогти й стає ще гірше, бо не знаєш. Потім хтось плаче або пʼє, просто щоб забути.

Мене не розйобує від портретів загиблих в центрі міста. А коли до фото загиблого приходять його чи її діти, то так накриває, що думаєш краще б далі був на фронті та не бачив цього.

А сказати нічого не можеш. Просто як німий. І побратими стоять так само, намагаються не дивитись в очі, бо не можуть нічого сказати.

Деякі ще й винними себе почувають, бо типу: він в землі, а я тут стою, дихаю. Його дружину чи маму під руки ведуть, а я до своїх повернусь.

І так кожний раз. Я в якийсь момент просто перестав ходити на похорони. Побратимам так і заявив: морально не стягую. Нуль стягував, обстріли, окопи стягував. А це ні.

Того завжди виходить оце: мої співчуття.

Я думаю багато людей насправді співчувають. Багато намагаються розділити біль багатьох дружин матерів чи дітей полеглих. Багато хотіли б допомогти пережити втрату. Багато хто б хотіли сказати щось, від чого полегшає. Але не знають як. І я не знаю. Того виходить оце: мої співчуття, мені шкода.

Насправді капець як шкода.

P.s. На архівному фото ми з побратимами та посестрою на відкритті меморіальної дошки побратиму Лисому. Мені його не вистачає. Всіх моїх не вистачає. Капець як не вистачає.

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Картинка профіля
Іван Дурський@ivan_durskyi

2.6KПрочитань
21Автори
71Читачі
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

Про Залужного і статтю The economist.

Час на прочитання:

Я рідко коментую чи лізу в політичні теми, бо не люблю робити з себе експерта там, де я ним не є.

Теми цього довгочиту:

Війна

Зсу та фізпідготовка

Час на прочитання:

Перед тим, як почати, мушу вказати наступне. Досвід і ставлення мої субʼєктивні, можуть бути застарілі. І різні спортивні роти, які в армії тільки тим і займались, що готувались до змагань — до уваги не беруться.

Теми цього довгочиту:

ЗСУ

Фронтові перли

Час на прочитання:

- Мені нарешті дали помічника! - Надовго? - А на скільки його стане. Одну міну розмінує точно. (с) З діалогу з сапером.

Теми цього довгочиту:

Війна

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається