Про уникаючий тип прив’язаності

Зазвичай, коли описують уникаючий тип прив’язаності, говорять про холодність, закритість, беземоційність та недовіру.

Але не акцентують увагу на тому, наскільки людині насправді страшно довіритися іншому.
Повірити, що у стосунках (дружніх, партнерських) може бути спокійно, надійно та безпечно.
Що у світі може бути людина, яка витримає всі твої недосконалості, болі, твої стани, бо в цілому – з тобою все в порядку, ти класний, цікавий і харизматичний.

А між іншим, цей страх особливо посилюється тоді, коли ти зробив помилку, у тебе якісь проблеми або ж захворів. Все, капець.
Всередині розгортається справжня боротьба: з одного боку –величезна потреба у близькості та прийнятті, підтримці, а з іншого – кому ти такий потрібен? Слабкий, недосконалий, невдаха; з таким тобою важко, складно і втомливо.

Тому є така 100%-ва впевненість, що з таким тобою ніхто адекватний надовго не затримається. Цього ніколи не станеться, це неможливо отримати.

Все це тому, що у тебе немає позитивного досвіду, коли з тобою залишалися не дивлячись ні на що, попри всі обставини і весь твій внутрішній ситуативний розбрат.

Ти живеш з переконанням, що рано чи пізно людина не витримає і піде. Більше того – це дуже логічно!
Ти не заслуговуєш на прийняття, любов і турботу - бо з тобою, як ти пам’ятаєш, ніхто не залишався.
Хоча насправді так може бути.
І десь в глибині душі ти в це щиро віриш і сподіваєшся.

Сюди ж додамо відсторонення, відштовхування будь-яких ніжностей і доброти, небажання показувати свою біль, аби не бути тягарем, щоб ніхто тебе не жалів, не турбувався = не витрачав свій час і зусилля тобі на допомогу. Яку ти так відчайдушно потребуєш. І водночас – страшися отримати, бо раптом потім знову відвернуться?

А ще – схильність до саморуйнації та деструктивної поведінки, мінімум жалю до себе та співчуття. Тому що – читай вищесказане: хто я такий, щоб мене любили та жаліли? Замкнене коло просто(

Що робити?
Якщо коротко, то:
1) усвідомити це і погодитися, що зараз саме так
2) пізнавати себе (вчитися бути собі другом)
3) знати, що любов – це складне і сильне почуття, і тебе можна любити, з тобою можна залишатися при всій твоїй несдоконалості.

До того ж ми всі недосконалі, але ми знаходимо близькість, довіру і безпеку у стосунках – і ти теж можеш це знайти. Дозволь собі вірити, приймати турботу, вчитися довіряти і пам’ятати – з тобою все в порядку, ти заслуговуєш бути любимим.