Варто сильно любити свою справу, аби витримувати всі складнощі та продовжувати видавати книги під час повномасштабного вторгнення.
Здавалося, за умов сьогодення не до створення нових видавництв, а мало б ітися лише про виживання великих гравців ринку. Проте Багряний казав, що сміливі завжди мають щастя, тож нові видавництва продовжують створюватися попри все.
Про видавничий дім «Кажан», його схожість зі скандальним видавництвом із подібною назвою, жанр weird fiction, труднощі на старті та багато іншого — читай у матеріалі!
З видавчинею «Кажана» — Ангеліною Іванченко спілкувалася письменниця Катерина Колесник.
Катя: Ангеліно, привіт! Розкажи трохи про себе: звідки ти, чим займаєшся, які книги читаєш?
Ангеліна: Привіт, Катерино! Моя географія проживання завжди була поділена між трьома місцями: маленьким містечком на Донеччині, де я жила в татових батьків, села на Київщині — маминої малої батьківщини — та Білою Церквою, де я народилася. А із часом рідною мені стала й Одещина, звідки мій чоловік та його сім'я.
Кожне із цих місць має свої правила, закони й поняття, яким вони вчать тебе все життя: не важливо, скільки мене не було на Донеччині, але поняття про взаємодопомогу я засвоїла саме там, і воно досі зі мною. І так з усіма ними.
Як не дивно, та я люблю та займаюся книгами: вони стали невіддільною частиною мого життя відколи я навчилася читати. Маленькою замість іграшок просила книжки, завдяки книгам пережила бурхливе підлітків'я, а в юності вступила на перекладацьке, бо мені хотілося більше якісних видань. Наразі, працюючи з текстами, але в трохи іншій сфері (редактура, коректура, бета-рідерство), я таки втілила своє бажання в реальність.
Ось ця сукупність чинників і спрацювала так, що я читаю все. Дійсно не згадаю жанрів чи сюжетів, яких уникаю в літературі.
Якщо книга не російська та/або русофільська, то вона точно варта уваги.
К: Гадаю, усі наші читачі запитали б це в тебе. Чому саме така назва для видавництва та незвичне лого? Чи знала ти, що в Україні було скандальне видавництво зі схожим спрямуванням?
А: Вибір назви видавництва був абсолютно раптовий. Я довго ходила з думкою, що тієї назви, яка відображала б видавництво, я ще не знайшла, тому я прийшла до своєї команди, яка на той момент складалася лише з маркетологині та юристки, і ми почали брейншторм. У результаті ми накидали приблизне бачення лого, але назву так і не намацали, тож я зібрала всі наші побажання, сподіваючись знайти її в процесі, та пішла до своєї подруги-художниці, яку запросила в команду.
Так воно і сталося: вона запропонувала додати в лого крила кажана й у мене відразу постав перед очима покійний кіт мого чоловіка, якого так і звали: Кажан. Він був найкращим котиком, якого я знала, а зважаючи, що кицюни мене супроводжують усе свідоме життя, то мені захотілося, щоб один із них тримав під свою м'якенькою лапкою і моє видавництво. Назва стала моєю спробою зберегти пам'ять: людські спогади занадто нетривкі, аби покладатися лише на них.
Тож ні, про навмисну схожість із видавництвом, яке раніше займало цю нішу, мені зовсім ніколи не йшлося: я лише хочу наповнювати книгарні тим, що мені подобається.
К: А як взагалі прийшла ідея відкрити видавництво? Що наштовхнуло на таку думку?
А: Коли я була підліткою, то до нестями закохалася в те, як писали Гоффман, Кафка, Вайлд, Ґотьє, По, адже кожен із них працював на межі, подекуди навіть розмиваючи її. Із часом мій читацький досвід почав розширюватися, тож я була в постійному пошуку подібної за специфікою, але вже сучасної літератури, якої на ринку на той момент було не так уже й багато. Десь тоді я і зрозуміла, що хочу відкрити видавництво, яке працювало б у цій вузькій ніші.
К: Скільки приблизно пройшло часу відтоді, як ти подумала про відкриття видавництва і, власне, якимось серйозним кроком у цю сторону? І що це був за крок?
А: Час від подумати до зробити — 4 роки. А серйозним кроком стала повторна вичитка рукопису авторки, з якою я працювала раніше як бета-рідерка та в рукопис якої я вірила.
Вірила настільки, що заради неї почала не тільки думати, а й діяти.
К: Ого! Це доволі круто! То виходить, що перша книга, яку видасть «Кажан» — буде книга саме цієї авторки?
А: Саме так. «Кажан» з'явився завдяки їй, тому ми зробимо все можливе та неможливе, аби книга стала успішною.
К: Думаю, багато хто з авторів хотів би бути на місці цієї письменниці. А чи розкриєш нам трошечки деталей? Про що книга або на яких читачів розрахована тощо?
А: Якщо нам усе вдасться, то таке ж ставлення гарантуємо всім авторам, яких видаватимемо.
Книга є першою частиною фентезійного циклу й розповідатиме про пригоди персонажки, яка пережила жахливу втрату в минулому, а нині намагається знайти своє місце в іншій країні та іншій, незвичній для себе, ролі. Вона хотіла лише спокійного життя, але доля їй цього не подарувала, адже містечко, у яке вона прибула, кошмарить сила, природу якої не розуміє ніхто.
Ця книга про ненависть, про страх та про спробу прийняття — те, що довгий час переживаємо всі ми, тому вірю, що вона відгукнеться читачам.
Але, звісно ж, із жанром усе не так просто: фентезі це лише основа, яка об'єднує в собі і детектив, і пригоди, і мореністичність, і окультність. А як це все вживається в одній історії, ми обовʼязково розповідатимемо на сторінках видавництва «Кажан».
К: Розкажи, з кого зараз складається команда й чи плануєте ви залучати ще когось? Окрім нових авторів, авжеж.
А: Зараз наша команда складається з юристки, SMM-менеджерки, художньої редакторки, верстальщика та мене — редакторки та коректорки. Наразі команда сформована, але за умови успіху дебютної книги нам точно буде потрібне розширення: ще одна людина на редакторсько-коректорську позицію та перекладачі, адже ми плануємо видавати також і закордонних авторок та авторів. Тож, якщо в когось читачів Bestseller.media є бажання спробувати себе в команді «Кажана», то закликаю слідкувати за нашими оновленнями.
К: З якими труднощами зіштовхнулася твоя команда на старті? Чи легко було знайти типографію, оформити це все документально й таке інше.
А: Неочікувано для команди, але найважче ми пережили наш запуск, а саме появу в соцмережах. Це була моя помилка, адже передбачити таку реакцію громади було цілком можливо, а значить — потрібно. Тож, порівнюючи із цим, усе інше сприймається як звичайні робочі справи: там консультація з юристкою та бухгалтеркою щодо документів, там термінове перекроювання контент-плану, там удосконалення лого та шрифтової частини. Потроху рухаємося далі, і я неймовірно рада, що ми це пережили й не зломилися на самих початках. Саме завдяки цьому зараз маємо змогу звітуватися перед читачами щодо тих кроків, які проходимо, реєструючи видавництво.
К: У вашої команди чудова комунікація, тож усе дійсно обійшлося. Ви пройшли перевірку на міцність, тож хочеться вірити, що тепер уже піде краще.
Опинившись «по той бік» видавничої справи, чи є в тебе розуміння, куди рухатися, де шукати авторів?
А: Я чітко розумію, у яку сторону має рухатися видавництво та що для цього потрібно, думаю, інакше я б навіть не ризикнула починати цю справу. Наразі ми маємо показати не словом, а ділом, тобто подальшою комунікацією та першою книжкою, хто ми, що ми та про що ми. Після цього — наповнювати книжками ту нішу, яку ми обрали: weird fiction і загалом моторошні та темні книги, жанри яких визначити складно.
Моєю ціллю є досягти циклічності в роботі, щоб можна було сказати, що ми не лише встали на ноги, а й на рейки, себто налагодили постійне видання книг.
К: А чи можеш навести приклад такого жанру серед уже відомих історій сучасних авторів? Українських або закордонних. Тому що в багатьох немає чіткого розуміння, що ж значить отой дивний термін «weird fiction».
А: Так, звісно! Із сучасних закордонних авторів, що ми вже маємо перекладених, усього двоє: Джефф Вандермеєр та його цикл «Південний Округ» (дуже його люблю, минулого року проковтнула трилогію за 12 днів) і Чайна М’євіль, у якого ми маємо лише дві книги (половину) із серії «Бас-Лаг». З українських авторів у цьому жанрі працюють Олексій Жупанський, Євген Лір та Максим Гах.
К: Як ти вважаєш, чи буде попит на такі книги? Наскільки читачі люблять щось із weird fiction?
А: Свого читача вони точно знайдуть. Зважаючи, що такої літератури не так багато на нашому ринку, то об'єктивно оцінити лояльність читачів до неї неможливо, тому я сприймаю це як можливість показати їм щось нове та незвичне.
Чарівність weird fiction у тому, що його не обов'язково любити, аби він тебе вразив, навіть навпаки: чим скептичніше ставишся, тим більша ймовірність, що він викличе емоцію. А там, можливо, і до любові недалеко.
К: Мені дуже імпонує твоє ставлення до видавничої справи! Якщо із жанром стало тепер зрозуміліше, поговорімо трохи про плани на видання. Ти казала, що «Кажан» також планує видавати закордонних авторів. Чи є вже хтось на прикметі, кого ти точно б хотіла видати в Україні?
А: Звісно, що є, але поки ліцензії не куплені — афішувати та обіцяти щось зарано. Можу лише сказати, що я хочу найближчим часом узяти в роботу одну книгу саме на переклад, але побачимо, як воно вийде з нашим дебютом.
К: А чи будете ви оголошувати про приймання рукописів від українських авторів? Наприклад, є видавництва, що шукають нові твори на постійній основі, а є ті, які відкривають приймання тільки раз чи два на рік.
А: Ми плануємо оголошувати про пошук нових авторів. У якій формі — чи постійна основа, чи відкрита форма декілька разів на рік — ще не визначено, але це неодмінно відбудеться.
К: Це прекрасна новина для сучасних українських письменників! Будемо чекати анонсів щодо цього.
К: Ангеліно, маю ще таке питання щодо ваших майбутніх планів: яким ти уявляєш видавництво «Кажан» та свою роль у ньому, скажімо, через рік і через п'ять років?
А: На жаль, я нічого не уявляю. Ще із часів до повномасштабної війни мої відносини з майбутнім були кепські, а зараз і поготів. Я лише можу сподіватися, що вся та робота й зусилля, які докладає команда «Кажана», не будуть марними. І що через п'ять років «Кажан» усе ще зможе існувати в Україні завдяки ЗСУ, волонтерам та свідомим громадянам.
К: Розумію: жити тут і зараз — наше нове кредо.
І на останок: що ти думаєш про сучасну українську літературу? Чи є шанси в молодих та перспективних авторів привернути увагу видавництв?
А: Сучасна українська література прекрасна, вона заслуговує бути знаною та шанованою не лише в Україні, але й за кордоном. Тому, звісно ж, шанси є у всіх, хто пише та вдосконалює своє письмо, адже не святі горщики ліплять, а прості люди.
К: Шикарно: коротко і влучно! Дякую за розмову!
Не забудь підписатись на видавничий дім «Кажан» у соцмережах:
Інтерв'юерка: Катерина Колесник
Коректорки: Анна Ковбасенко та Ангеліна Іванченко
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
