Особистий бренд автора, піар та самопіар завжди були приводами палких дискусій у літературному полі, але зараз вічне питання "Піаритись чи не піаритись?" набрало нових обертів.
Як ви знаєте (а якщо не знаєте, то зараз дізнаєтеся), особистий бренд є одним із важливих аспектів при виборі видавництвом автора-новачка та його рукопису. Якість та вага особистого бренду, до слова, далеко не завжди дорівнює кількості підписників в соціальних мережах.
Під особистим брендом зазвичай мається на увазі медійність автора, його соціальна активність та експертність. Він може не мати супербагато підписників в тому ж Instagram, але бути на слуху, наприклад, в колах поціновувачів сай-фай прози.
Автори зі свого боку обурені, оскільки виходить, що вони, аби отримати можливість видаватися, повинні не лише якісно, швидко і цікаво писати, а ще й займатися самопромоунтингом, маркетингом і самопіаром. Враховуючи, що письменництвом із самого початку не заробити на життя (а подекуди воно навпаки забирає кошти із сімейного бюджету), це є досить вагомою додатковою одноосібною роботою для автора, у якого, окрім цього, скоріш за все, є постійна робота, що також потребує уваги.
Сучасний світ вимагає від авторів гнучкості та швидкості, що саме по собі є важкою задачею, а на піар далеко не у всіх і далеко не завжди є сили, ресурси та, що найголовніше, фінанси. Письменництво – це важка та кропітка праця, що вимагає від автора повної залученості. Письменники-початківці не мають таких можливостей займатися успішним промоутингом своєї особистості, якщо вони витрачають увесь свій вільний від основної роботи час на рукописи.
З іншого боку, видавництво – це бізнес, а основна ціль будь-якого бізнесу – приносити прибуток. З точки зору видавництва, це небезпечно – ризикувати і брати автора абсолютного ноунейма. Плюс до того, видавництва мають абсолютне право ставити свої умови щодо прийому рукописів.
У висновку, на жаль, автори можуть або погодитися із важливістю особистого бренду при розгляді рукопису конкретно взятим окремим видавництвом і вкладатися також у самопіар та самопромоутинг, або не погодитися, і шукати видавництво, яке не звертає увагу на медійність автора.
