Цікаво ж виходить...що кохання це страждання? Відчуваю себе повною дурепою... Такою,що як на долоні йому душу,а він із нею бавиться...
Яка як дитина довіряє,яка боїться минулого...а він просто бавиться?
Метелики,це такі муки,які ринуть у твоєму серці,й навіть по всьому тілу!
Вони ніби причарували,а потім ти раз і реальність... Ось просто за секунду...за одну секунду ти бачиш світ в різних кольорах..
Ви думаєте це не лякає людину? Це просто рве їх душу на частини,коли з нею бавляться ніби з вогнем...
Ви пишете заграваючи зі мною,а я..як мала дитина вірю!? Ви це розумієте? Напевне ні,ви просто спілкуєтесь,вам добре?
Мої крила...мої крила розквітли,але погляд згас... Мої очі бачать кохання,але через сльози...
Я стаю на землю,як на скло, і вона впивається в мої босі ноги...
