Я навчалася на психолога. Витратила роки на навчання, додаткові курси, семінари, практику, супервізію і ще багато чого. Вчилася не для красивого диплома, а для того, щоб одного дня мати можливість допомагати людям: вислухати, підтримати, розібратися разом у тому, що болить, допомогти знайти вихід там, де його вже, здається, не видно.
Я відкрила власний психологічний кабінет. Відкрила ФОП.
І, здавалося б, ось воно — мрія здійснилась.
Але отримати клієнтів виявилось не так просто. Всі навколо одразу почали давати поради:
— Тобі потрібно вести блог.
— Знімай TikTok.
— Робити Reels в Instagram.
— Пиши корисні дописи.
— Створюй якісний контент.
— Але не весь час серйозний — трохи гумору теж потрібно.
— Розбирай алгоритми.
— Налаштовуй таргет.
— Купуй рекламу.
— Ні, краще не витрачай гроші на таргет — просто виклади сто відео, одне точно «залетить».
І я слухаю все це й думаю:
А коли мені, власне, бути психологом?
Я розумію, що сьогодні без соціальних мереж складно розвивати власну практику. Люди повинні знати, що ти існуєш. Вони мають зрозуміти, хто ти, як працюєш, чи можуть тобі довіряти.
І я не проти блогу.
Я навіть розумію його цінність.
Можливо, одна моя публікація допоможе комусь уперше задуматися про власний стан. Одне відео підштовхне людину звернутися по допомогу. Один допис дасть відчуття: «Зі мною не щось не так. Я не один/одна».
Але іноді виникає дивне відчуття.
Ніби для того, щоб бути хорошим психологом, я повинна спочатку стати хорошим блогером.
Ніби диплом, знання, професійні навички та бажання допомагати — цього вже недостатньо.
Потрібно вміти знімати відео. Монтувати. Писати сценарії. Придумувати гачки. Стежити за трендами. Здаватися смішною. Бути експертом. Бути щирою. Бути цікавою. Бути помітною.
І ще бажано — щодня.
А я ж просто хотіла допомагати людям.
Не ставати інфлюенсером.
Не збирати мільйони переглядів.
Не прокидатися з думкою про контент-план.
Не вимірювати свою професійну цінність кількістю лайків.
І, можливо, проблема не в тому, що психологу потрібен блог.
Можливо, проблема в тому, що про психологію “експертно” розповідають всі кому не лінь, що блог про психологію став важливішим за саму психологію.
Тому я все ще шукаю для себе відповідь на питання:
Психолог чи блогер?
