На відміну зарубіжної медицини, де існують офіційні психосоматичні відділення ,факультети, та проводяться клінічні дослідження. В Україні лише одиниці психіатрів , психотерапевтів , а також психологів вивчають такі техніки . Запитаєте ,чому? Відповім .В Україні немає затвердженого статусу лікаря-психосоматика, психолога-психосоматика. На жаль модні слова входять в наше життя дуже швидко. Що вони означають мало хто бере на себе відповідальність дізнатися , що це слово означає. Але ми ці слова швидко починаємо використовувати в побуті.
Але все ж таки що означає це новомодне слово? Та хто і як його використовує?
Отже ПСИХОСОМАТИКА- це слово складається із двох коренів: психо-душа соматика-тіло. І це не нова течія в медицині та психології. Бо соматика- це частина медицини ,яка займається лікуванням фізичних захворювань. СОМАТИЧНА нервова система контролює рухи та надає сенсорну інформацію до нашого мозку. Соматичні нервові шляхи поділяються на простими словами рухові (еферентні), та чутливі(аферентні). Отже соматика -це чутливі рухи нашого тіла. Психо-це поняття ,, психіка” , або ще психічний стан, що є особливостями характеру людини.
Отже ,якщо чуємо це слово ,,психосоматика” , ми повинні розуміти-що це взаємовплив один на одного, а саме душевного і фізичного станів людини.
Приведу такий приклад:
Приходить людина до лікаря і говорить у мене останнім часом турбує біль у плечі. Лікар проводить огляд ,назначає знеболювальні, мазі. Час іде ,а плече, усе ж таки турбує. Лікар знову ж назначає нові ліки. І знову той самий результат. А от коли він погляне на це захворювання більш розгорнуто то зрозуміє ,що не все так просто, можливо це наслідок травмування психіки, внаслідок чого в людини на фізичному стані виник зажим м’язової тканини.
Але ,як я говорила , попередньо в Україні такого лікаря - психосоматика не має. Та і що там говорити, медицина у нас кульгає і буде кульгати. Бо в основному у нас навчаються за кошти, а не за покликанням . Та і не всі батьки можуть собі дозволити платити за навчання своєї дитини 25-29 тисяч в рік.
Війна- це неприємна річ, але вона вносить свої корективи. Бо наша психіка не була готова до неї, та і так глибоко на неї не звертали уваги. А тепер ми все частіше починаємо розуміти ,що багато чого ми взагалі не знали про психічні розлади , та як можна проводити їх корекцію ,без псих лікарень. І лише військові дії ,заставили нас дивитися на проблему психічного здоров’я українців, та шукати нові методи вирішення цих питань.
