Чарує красою і спритністю тіла,
З дитинства поживши у тяжкій журбі,
Знедолена дівчина з лезом в долонях...
Закортіло їй дуже пізнати цей світ.
Знайшовши собі спільноту по духу —
Для бідних спасіння, для знаті повчання, —
Не може так бути, поки ми тут є,
Що бідні без хліба, а в магнатів є все!
Минали роки та йшли місяці,
Ми, як зазвичай, крали в бридоти,
Але не було вже такого запалу —
Все більше багатство лишали собі.
«Нечесно, неправда, не може так бути!» —
Кричала собі у своїй голові.
Та сама дівчина, що так закортіла
Пізнати цей захопливий світ,
Зібравшись з думками, сказавши їм все:
Що більше не робимо ми, як бажали,
Що більше немає честі в очах,
Є тільки лиш бруд і тягар на душі!
Отримавши у відповідь лиш тільки сміх
Від друзів, з якими була всі роки,
Сказавши від себе і знявши клеймо:
Що побачимось ми, і настане той час,
Коли мій кинджал зустрінеться з вашим!
Покинувши все і залишивши клан,
Почала поринати в нове життя.
Там світ Етернхольт, там замок Тенсей,
Там нові можливості наших ідей,
Там є тропіколі, там є грибожаб,
Там місце є для гідних людей.
