🎬 IMDb — 7,3/10 🎬 Letterboxd — 3,7/5
⏳ 2 год 5 хв (без титрів)
📆 стрічка вийшла в український прокат на початку 2025-го
Новий фільм Роберта Еґґерса, режисера та сценариста стрічок «Відьма», «Маяк», «Варяг» і любителя фольклору, міфології та жахів у сеттингу історичної автентики, вийшов таким яким його й очікували: якісно пропрацьованим, кінематографічно наповненим і самобутнім. Як на мене, проєкт має лише два важливих недоліки: темп і Лілі-Роуз Депп
До неквапливої й досить тягучої оповіді в мене претензій немає, адже стрічка є водночас видозміненою екранізацією книги «Дракула» Брема Стокера і німецького фільму 1920-х років «Носферату. Симфонія жаху», тож цей крок просто вимушений, особливо, якщо маєш дві години, а не серіальний формат, щоб адаптувати величезний роман. Звісно, можна було б подати історію жвавіше, як вийшло у того ж Френсіса Форда Копполи в 90-х, тож якщо ви не любите повільний темп — цей фільм, скоріше за все, не для вас.
«Носферату» — готична історія про одержимість між молодою жінкою та жахливим вампіром, що захопився нею, викликаючи невимовний жах на своєму шляху
Основна слабка ланка стрічки — Лілі-Роуз Депп. На тлі всього акторського складу нестача акторської майстерності (принаймні в тому профілі/типажу, який був потрібен) особлива помітна, бо її героїня є найважливішим персонажем фільму й найбільш детально прописаним жіночим образом. На жаль, її судомний перформанс більшу частину хронометражу був дуже недостовірним і відверто награним, навіть не театрально, а просто виглядав неприроднім, наскільки це можливо для великого масштабу її ролі.
Цікавий факт. Роль Еллен дісталася давній улюблениці Еґґерса Ані Тейлор-Джой ще в 2017-му. Вона була закріплена за цією роллю цілих чотири роки, поки проєкт був на стадії препродакшену, який призупинився під час пандемії коронавірусу. З часом зайнятість акторки в багатьох фільмах і серіалах зробила її участь на зйомках неможливою, довелося шукати заміну, якою і стала Лілі-Роуз Депп.
Інші актори виглядають органічно, до їх гри немає питань. Ніколас Голт неодноразово видає сльозинки, переляк і тривогу, міцна робота, Віллем Дефо стабільно чудовий, хоча чогось видатного грати не доводиться. Аарон Тейлор-Джонсон та Емма Коррін чудово втілили образ подружжя Гардінг, які виявились втягнутими в страшний вир подій, пов'язаних з Еллен. «Звичайний» доктор Сіверс у виконанні Ральфа Айнесона переконливий, а Білл Скашгорд випромінює потужну акторську харизму під тоннами гриму, показуючи повноцінно своє обличчя ближче до кінця стрічки.
Візуальна естетика фільму має приглушену колірну палітру, яка доповнюється постійною напівтемрявою. Готичний дух оригінального «Носферату» сторічної давнини переданий з усією прискіпливістю постановника. Події стрічки розгортаються в кінці 1830-х у Німеччині. До масової електрифікації ще мінімум півстоліття, а перехід від олійних до керосинових ламп відбудеться тільки в 1850-х після їх конструювання у Львові. Така історична реальність дає простір для гри тіней на стінах, стелі й навіть панорамі всього міста.
Команда проєкту виконала видатну роботу з планами, костюмами, колористикою, антуражем, мізансценами, наповненням кадру, звуками і деталями, які наситили меланхолією, темрявою та пороками хоррор-драму про безпорадність людини перед ірраціональним злом.
Еґґерс має бекграунд режисера, який завжди приділяє більшу увагу зовнішнім атрибутам. І це видно, естетика його фільмів неймовірна, він крок за кроком відточує майстерність, але сценарно ніби все ок, проте до чогось великого поки не дотягує: все злагоджено, має інтригу, чеховські ружбайки, от тільки філігранної чіткості не вистачає.
Оцінка: ★★★★ / 5
Підписуйтесь в Telegram
