Зараз у київському кінотеатрі «Жовтень» триває показ японського фільму «Ран» – режисерської роботи Акіри Куросави 1985 року. Цю стрічку варто подивитися.
Події фільму зображають вигадану історію родини Ічімонджі. Період Сенґоку, під час якого розгортається «Ран», характеризувався численними громадянськими війнами і постійними збройними конфліктами між кланами, які тривали майже безперервно протягом 15-16 (а за окремими даними й 17) століть. Саме на фоні такої боротьби Великий володар клану – Хідетора Ічімонджі – виборов землі й набув військової міці; після майже півстоліття, збутого на полях бою, він вирішує передати все в руки трьох своїх синів.
Одним з творів, якими надихався Акіра Куросава, створюючи «Ран», був «Король Лір», тож ті, хто знайомий з творчістю Шекспіра, може приблизно здогадатися, як після передачі влади складаються стосунки Хідетори з його синами. Аби не наспойлерити, не буду переказувати сюжет – втім, навіть знання історії «Ран» від початку до кінця в усіх деталях не зіпсує перегляду.
І ось чому.
Я бачила відгук, у якому підкреслювали, як саме «Ран» відтворює епоху й культуру, до яких належать події. Не тільки шанувальникам японської історії ця стрічка зайде: від музики й до костюмів, за які команда фільму отримувала визнання й премії, деталі картини продумані й реалізовані логічно й естетично.
Побудова кадру й динаміка вдало взаємодіють з цими деталями, додаючи сенсів. Те, під яким кутом розташують шолом із металевим сонцем, аби воно відбивало промені світла; те, де на формі воїна нашите родинне сонце і куди влучить смертельний постріл; як герой поводиться зі зброєю і чому, втрачаючи все, також втрачає можливість здійснити сепуку – якщо дивитися уважно, усе складається у цілісну історію зображену цілісною картинкою, де кожен елемент гармонійно доповнює й довершує.
Варто також приділити увагу політичному аспекту історії, бо ж у «Ран» йдеться не лише про батька й синів, а й їхні ролі та обов’язки: очолювати, воювати, захищати. Крім трьох братів, кожен з яких успадковує свою роль, на політичній арені присутні свита, радники й зрадники. Основні з них мають імена й разом з іменами – минуле й мотивацію, логічні характери, які пояснюють їхні дії.
Однією з найбільш вражаючих таких фігур є Каеде – дружина найстаршого сина, майже кожна поява якої – це слова і дії, реалізовані з холодним розрахунком. Зрештою і вона досягає своєї мети.
Політичний аспект для стрічки є дуже важливим, адже основна подієва лінія – про боротьбу за владу. Важливі рішення – з ким товаришувати чи кому вірити, куди направити свої війська та навіть як прийняти бій – відіграють вирішальну роль у історії Ічімонджі. І поки деякі радники дають напозір корисні й логічні поради, насправді приховуючи змову, інші є справді цінними: нападати чи чекати нападу? Виступити проти видимої армії чи чекати підступів у своєму форті?
Цей елемент реалізований настільки вдало, що навіть епізод непокори васала наказу свого володаря є коротким, втім, надзвичайно цікавим: Куроґане не просто не кориться шкідливій і жорстокій примсі, він хитрує та висміює – однак зберігає і голову на плечах, і високу посаду. А в цій його «інтризі» навіть без кіцуне не обійшлося!
Зображаючи падіння клану й боротьбу, яка триває хіба кілька днів, «Ран» копає глибоко. Фільм торкається тем не лише родинних зв’язків і щирої синової любові: провина батька, заздрість брата, ненависть й прощення жертв, кінець-кінцем питання бога й війни – щодо усіх цих питань стрічці є що сказати. Багато з цитат є по-справжньому мудрими – і українські субтитри, з якими фільм показують у «Жовтні» вдало передають цю мудрість.
«Пекло близько, чого не скажеш про рай»
«Недужий розум бачить помилки серця»
Вдалі в контексті, репліки з «Ран» є цікавими і поза ним.
Як і історія про три стріли. Сама ця повчальна байка, яку, певно, чули всі, приписується справжньому японському удільному володарю Морі Мотонарі. Хоч і вважається, що це радше вигадка, мудрість «Одну стрілу зламати легко, а три – не вдасться» популярна (й актуальна) і нині. Клан Ічімонджі вона, на жаль, врятувати вже не змогла.
«Ран» – довге, цікаве, красиве, але й надзвичайно болюче кіно. Стрімка втрата й божевілля, провина й прощення зображені настільки переконливо, що їх можна відчути разом з персонажами. Мені особисто «Ран» дуже сподобався, тож я впевнено раджу його всім.
P.S. До речі, про назву: «Ран» – це читання ієрогліфа «乱», який має багато значень, однаково актуальних у контексті фільму – хаос, боротьба, повстання, війна, біда. Англійська назва фільму – також «Ran». Цікаво, до речі, чому для англійського та українського перекладу обрали саме читання канджі, а не його значення.
P.P.S. Три діагональні лінії на стягах наймолодшого сина – Сабуро – увесь фільм нагадували мені емблему третьої штурмової. Тож незалежно від текстів та контекстів продовжуємо підтримувати нашу армію – тож і я тут про це нагадую і до цього закликаю.
