Як давно в тебе була книга, прочитавши яку хотілося повернутися у свій підлітковий вік і прочитати її тодіі? Навіть якщо такої книги не було, відтепер — є.
«Діти вогненного часу» Мії Марченко та Катерини Пекур — це підліткове урбаністичне фентезі, яке захопливо швидко читається та змушує замислитися над речами, з якими ми всі стикнулися на початку повномасштабного вторгнення. Читай рецензію від літкритикеси Соф‘ї Єрмакової!
Події розгортаються в перші дні повномасштабного вторгнення. Страх, паніка, київський залізничний вокзал, евакуаційні потяги. Головна героїня Катя та її сім’я з Гостомеля. Їй та бабусі вдалося врятуватися, тож тепер вони чекають на евакуаційний потяг до Польщі. Раптом Катю викрадає невідомий хлопець і вона потрапляє в паралельний світ Києва — Завокзалля. Намагаючись зрозуміти «що тільки-но відбулося?» головна героїня натрапляє на колійника Августина, з яким наша любителька детективів буде розслідувати справу, а точніше шукати зловмисника, що викрав важливий артефакт, який оберігає Завокзалля від обстрілів.
Завокзалля викликає багато запитань не тільки в головної героїні, а й у читачів, адже нам про Химерний край відомо рівно стільки ж, скільки Каті.
Як цей світ загалом функціонує?
Це ускладнює подальший процес читання та розуміння причинно-наслідкових зв’язків у тексті. Тому вливатися в текст перші 150 сторінок було важко. Але, якщо особливо не занурюватися під час прочитання книги в такі речі, то цікавий детективний сюжет понесе тебе сам.
До речі, про сюжет. Він розгортається динамічно та швидко. Слідкувати за тим, як двоє підлітків розгадують загадки, паралельно із цим потрапляючи в небезпеки, звісно, цікаво навіть дорослому, який буде читати цю книгу. А головний сюжетний поворот наприкінці книги виявиться набагато глобальнішим, ніж те, про що ми, як читачі, могли думати на початку.
Окрім цікавих детективних ліній, які мені сподобалися, у тексті ще є посилання на певні події в нашій історії, як, наприклад, Батуринська трагедія 1708 року. Посилання прямі й неприховані: до кожної внизу сторінки є пояснення, про яку історичну подію йдеться.
Підіймаються і проблеми, з якими ми всі так чи інакше стикнулися з початком повномасштабного вторгнення, наприклад, питання втрати і як із цим впоратися, або питання самовизначення і того, «хто ти?» та «яке твоє призначення в цьому світі?».
Посилання на українську історію дають можливість підлітку заглибитися та більше дізнатися про неї. Порушення питання самовизначення — зрозуміти, що ти не один/одна такий/така. Обидва моменти є дуже важливими, й мені приємно бачити, що авторки приділили цьому окрему увагу в книзі.
Текст по-дитячому інфантильний, без надзвичайно жорстоких сцен (хоча й рожевих поні тут немає), але цікавий, бо ми разом із героями пліч-о-пліч намагаємося зрозуміти «Що тільки-но відбулося?».
Якби цю книгу видали, коли мені було років 11, а я свого часу дуже захоплено читала подібну літературу, то вона, напевне, стала б моїм фаворитом.
Мені приємно бачити, що українська сучасна література поповнюється цікавими та змістовними текстами для підліткової авдиторії, особливо в таких гарних оформленнях, за що хотілося б висловити окрему подяку видавництву «Readberry». Адже українська сучасна книга може (і має) бути такою класною не лише всередині, а й зовні.
Коректорки: Ангеліна Іванченко та Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Софія Віннік
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
