«Золотоворітська комедія» — третій, з відомих онлайн-глядачеві на момент липня 2024 концертів Дмитра Білоуса.
За останній рік комік відзначився також концертом «94 хвилини твоєї уваги», запуском власного подкасту та особистою еволюцією в рамках клубу «Підпільний Стендап»: від резидента та співведучого «Підпільного подкасту» до безклубного «молдавського цуценяти», як зазначив Святослав Загайкевич у 87 випуску вищезгаданого подкасту.
Також було б злочином з мого боку оминути увагою власне шоу пана Дмитра «Ранкова гієна». За два сезони на піку воно набрало 2,4 тисячі переглядів на одному відео, проте митець не зупиняється та продовжує автентичним стилем ощасливлювати прихильників своєї творчості.
Початок концерту
На початку концерту комік, демонстративно викидаючи частину власних записів, залишає один шматок паперу і заявляє, що став «новим Дмитром Білоусом».
У глядача зʼявляються перші питання: які причини спонукали таке перетворення і чим новий Дмитро Білоус відрізняється від старого? На даному етапі це не зчитується явно, виникає кілька версій:
Він менш схильний до “overthinking”?
Готує менше матеріалу?
Більш структурований?
Або пропив ліки для поліпшення памʼяті, які дозволяють йому використовувати меншу кількість нотаток, до яких він, втім все одно неодноразово аматорські повернеться за час концерту.
Невідомо.
Перші жарти про рахунки в кафе, новий вимір зустрічей та самокати виглядають недоопрацьованими. Їм не вистачає точності, слабкі панчі, внаслідок чого вони схожі радше на дотепні роздуми. Реакцію залу бачимо відповідну — легенький сміх або періодичне хі-хі. За рахунок довжини та неструктурованості бітів складається враження, що це їхня перевірка, а не фінальна форма. Проте хіба це доречно в сольному стендап-концерті?
Зміст
В концерті здебільшого вирізняються три часові та тематичні виміри — це період дорослішання пана Дмитра, зрілість та сьогодення. Присутні також жарти «поза часом», проте вони не виглядають змістовно значущими для оповіді.
Описані коміком епізоди його життя мають чітку хронологію, тому концерт мав претензію на те, щоб бути цілісною історією. Подібною радше не до набору жартів на певну тему, а до комедійної рефлексії щодо прийняття минулого та різноманітних засад формування особистості пана Дмитра й конфліктів, що з цим повʼязані.
Проте канва концерту будується доволі хаотично. Всі три виміри переплітаються між собою. Ми можемо «бути» на Золотих воротах, а потім раптом опинитись в протестантській спільноті придністровського села Незавертайловка, потім знову на Золотих воротах. Зайти в тему поганої екології та онкозахворювань, але раптом почути про природу збігів.
Такий рваний формат оповіді викликає асоціації з комедійною альтернативою потоку свідомості — імітації процесу внутрішнього мовлення в письменництві. Ми ніби на годину і 13 хвилин опиняємось в голові пана Дмитра — його спогадах, що перериваються жартами.
Часом протягом 2–3 хвилин пан Дмитро може розповідати спогади, які зовсім не містять жартів, окрім певного іронічного інтонаційного забарвлення, як в блоці про «шахи», в які грала його мати, коли переводила його з класу в клас. Цікава мета таких епізодів — інформативна? Ділення з аудиторією? Намір викликати емоцію?
Відсилками пан Дмитро знаходиться ніби в центрі всіх ниточок не тільки цього — третього — але всіх своїх концертів. Що створює комедійний потенціал деяких жартів, але лише для обмеженого кола поціновувачів творчості коміка, та негативно впливає на рівень зрозумілості концерту для нових глядачів.
Сценічна поведінка
Дещо збентежує, що комік дивиться переважно в підлогу та сміється з власних жартів, повернувшись до рояля, що стоїть на сцені. Глядач в такі моменти чує лише фирк-фирк або хі-хі, які долітають до мікрофона.
Також весь виступ від початку ми спостерігаємо за хаотичними стосунками рук пана Дмитра та його обличчя, в особливості носа. Це створює відчуття аматорства, стурбованості та дещо відштовхує своєю невідповідністю моменту запису сольніка.
Загальне враження
Попри критичні зауваження це був і є мій улюблений концерт в українському стендапі. Він не залишає байдужим, вражає своїм драматизмом, глибиною та емоційною зарядженістю рефлексії.
Біти відверті, часом провокативні, схожі на органічне сплетення роздумів та автобіографії, що змушує уважного глядача переживати відчуття комедійного катарсису.
Топ-3 мої улюблені цитати з концерту:
«А батько такий десь ось такий»
«Всі дорослі люди, йоу»
«Репости не репости, інстаграм не інстаграм, цей їбучий інстаграм!»
Дмитру Білоусу наснаги та успіхів!
Щиро дякую за вклад в український комічний дискурс!
Можливо, у тебе є бажання написати рецензію чи більш розлого поділитись своїм враженням від концерту? Давай. Нам не цікавий твій бекграунд, вік, освіта чи долученість до тусовки — є що сказати про «Золотоворітську комедію» або інший концерт? Кажи.
Тобто, кхм, пиши на пошту або в телеграм. А ми опублікуємо. Якщо треба — підредагуємо — це другорядне, для нас головне сенси. Авторство зазначаємо, або публікуємо анонімно — ап ту ю.
Надсилай свій текст на пошту [email protected]
або в телеграм https://t.me/yunamariia
Вже зачекались!
