Спочатку фалера з'явилася в Стародавній Греції під назвою фаларон (грец. φάλαρον, множина – φάλαρα) – це блискуча металева бляха, яка не тільки слугувала прикрасою для шолома грецьких воїнів, але й зміцнювала його, а також могла використовуватися для захисту щік воїнів. Однак пізніше фаларон стали застосовувати як застібку на обладунках або прикрасу для кінської збруї. Свідоцтва цьому можна зустріти на давньогрецьких вазах, де часто зображувалися коні, збруя яких була прикрашена такими бляхами.
Завдяки стародавнім грекам, фаларон потрапив на Апеннінський півострів, де був прийнятий римлянами і перейменований на фалеру (лат. phalerae, однина – phalera). Приблизно в IV столітті до нашої ери фалери використовували як знак посади та відзнаки сенаторів. Але незабаром вони стають військовими нагородами, якими спершу нагороджували лише кавалерію. До речі, назва фалеристика – наука, яка займається вивченням історії нагород, якраз походить від римської фалери.
Це були невеликі пластини (або бляхи), діаметром від 4 до 11 см, виготовлені зі срібла, бронзи, латуні або напівдорогоцінного каміння. Їх також часто прикрашали позолотою.
Римські фалери мали досить різноманітний дизайн. На них зображували богів, імператорів і різних тварин. Найчастіше зустрічаються зображення голови Медузи Горгони, які вважалися захисними амулетами, а також голови Марса, Юпітера і Мінерви. Крім богів на фалерах зображували левів і сфінксів, ще часто зустрічаються ініціали нагородженого воїна.
Фалери з синього скла досить рідкісні. Якщо фалери з металів трапляються археологам цілими комплектами, то скляні фалери трапляються рідко і тільки поодинці. До того ж, через крихкість матеріалу, вони зазвичай доходять до наших днів з тріщинами і сколами. На сьогодні їх відомо лише трохи більш як 70 екземплярів.
Фалери зі скла були прикрашені портретами чоловіків, жінок і дітей, що не зустрічається на металевих екземплярах. На думку дослідників, портрети на скляних фалерах належать членам імператорських сімей. Багато хто з істориків схиляється до того, що на портретах зображували імператорів і принців династії Юліїв-Клавдіїв (27 р. до н.е. – 68 р.), а іноді і їхніх дружин із дітьми.
Найчастіше на синіх скляних фалерах можна побачити портрети імператорів Тиберія (14–37 р.) і Клавдія (41–54 р.), а також римського воєначальника Германіка (15 р. до н. е. – 19 р.), якого всиновив Тиберій у 4 році нашої ери та вважав його спадкоємцем.
За часів Царства і Республіки фалерами нагороджували тільки еквітів (кавалерію). В епоху Імперії ними також стали нагороджувати легіонерів і ауксиларіїв (воїнів допоміжних військ).
Комплектом фалер легіонерів нагороджували виключно за особливі заслуги. Із записів давньогрецького історика Полібія відомо, що солдату, який вбив ворога або зняв з нього обладунки, консул дарував фіалу – диск, якщо він піший, і фалеру, якщо він кінний.
Воїна, який мав на своєму обладунку комплект фалер, називали фалератус (лат. phaleratus).
Фалери в непарній кількості одягали на шкіряні ремінці обладунку і носили на грудях. Зі зворотного боку на фалерах були петельки з дроту, за які їх кріпили до шкіряних ременів обладунку, в місцях їхнього перехрещення.
Сьогодні фалери є бажаними предметами колекціонування для любителів артефактів античності.
Джерела:
Канал про історію та культуру: https://t.me/+Bw847b_63xlkOTli
