В ті самі моменти я відчуваю безвихідь, сум та навіть лють. Я ненавиджу це всім своїм єством. Люди не задумаються коли стають ініціаторами цих подій. Страх, біль, несправедливість це все на що вони здатні. В той самий момент, коли людина принижує іншу людину. Таке ж саме створіння з почуттями та емоціями. Інша людина перекидає свою лють на слабших і так далі. Доки цей кругообіг ненависті не обірветься і не стисне цим ланцюг навколо шиї суспільства ще сильніше. От воно і, душачи себе ж, лютує все більше і більше. Створіння з кількома обличчями та з однією шиєю ненавидить само себе за свою потворність. Створіння, яке, ніби відображає кожну людину окремо та всіх разом. Химерне створіння, але воно сидить в кожному з нас та в суспільстві загалом.
Щось сталося. Він заспокоївся? А, ні. Це лише ще один божевільний, якому переломало шию. Ще один мученик, якого не будуть оспівувати в церквах та храмах. Ще одна жертва цього суспільного монстра. Я і сам періодично стаю його жертвою. Мої колеги на роботі мене ненавидять. Я не можу стримати свою лють, сковуючи себе з кожним разом тугіше. Не розумію, як мені з цим боротися. Може я вже і сам збожеволів. Я не розумію себе. Я загубився в цьому суцільному казані злості та безконтрольності. Я не знаю, не знаю, чи я збожеволів, чи борюсь, чи борючись божеволію.
Післямова
Це був ще один твір з ряду божевільних. Тут буде більше таких диваків. Якщо ви хочете, щоб я робив більше оригінального контенту, то підтримайте своїми оплесками та можете мені задонатити за посиланням внизу.
Для того, щоб знайти альтернативні твори ви можете перейти за тегом “Ті самі моменти” або перейти за цими посиланнями:
“Різні думки. Ті самі моменти." від автора Дмитра Холодняка.
“Ті самі моменти, коли все існує лиш для тебе” від автора Результат пошуку.
Ті самі моменти: Мої записи сьогодення від автора Степана.
Останнє речення є відсиланням на відомі слова Стуса “I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю, чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю”.
