2 січня 1951 року, покінчивши життя самогубством, помирає Роберт Барлоу — американський письменник, поет, антрополог і, ким його запам’ятали найбільше, друг, кореспондент та виконавець заповіту літературної спадщини Говарда Філіпса Лавкрафта.
Життя чоловіка було коротким та трагічним, однак за свої тридцять з гаком років він встигнув заробити чимало здобутків якщо не в літературі, то принаймні у дослідженні мексиканської історії. З 1943 року Барлоу переїхав жити до Мексики, де працював викладачем, а через п’ять років став завідувачем кафедри антропології у місцевому англомовному коледжі. Роберт зокрема був знавцем мови нуатль (ацтекська мова) і навіть публікував нею газету.
Подейкують, що Барлоу вчинив суїцид після новорічної вечірки, коли його орієнтацію (він був ґеєм), було викрито одним із його студентів. Він замкнувся у своїй квартирі в районі Аскапоцалько, Мехіко, та почепив на двері записку: «Не турбувати. Я хочу довго спати».
Із хлопцем окрім Лавкрафта міцну дружбу також тримала і Кетрін Люсіль Мур: вона бувала в гостях у нього так само, як і він зазирав до неї в Індіанаполіс. В одному зі своїх інтерв’ю вона поділилася такими спогадами про Роберта:
«Ми дуже здружилися — багато листувалися. Я навідала його в їхньому сімейному домі у Флориді й познайомилася з його матір’ю. Він був самотній серед своїх книжок, тож був радий, що там з’явився хтось, із ким можна поговорити».
«Дуже складна людина зі своїми комплексами, які йому було важко переживати».
«Наскільки я зрозуміла, він помер десь у Мексиці, де вивчав одну з втрачених мов індіанців Центральної Америки, яку до того ніхто не перекладав. З того, що чула, десь перед своєю смертю він був на порозі її відкриття. Тож це велика втрата — шкода, він не жив у той час, коли його особливості сприймалися краще».
Цікаво, але життя Барлоу свого часу також перетнулося із життям іншого відомого письменника поза колом друзів Лавкрафта. Під менторством Роберта іспанську мову, мексиканські кодекси та мову майя вивчав відомий бітник Вільям Берроуз. 11 січня він написав своєму другу Аллену Ґінзберґу лист, у якому описував смерть Барлоу:
«Один професор-квір з K.C., Mo., завідувач кафедри антропології тут, у Мехіко-Сіті-Коледж, де я заробляю свої сімдесят п’ять доларів на місяць, вирубив себе кілька днів тому, наглитавшись таблеток. Обблював усе ліжко. Не розумію я цього самогубного потягу».
Можливо, творчий доробок Барлоу надзвичайно скромний на тлі літературних здобутків інших, та його антропологічна робота була настільки блискучою, що деякі з його робіт досі цитуються, а концепти — застосовуються й донині. Хтозна, яких би висот він досяг у своїх роботі, якби прожив довше…
