І
людина-вітраж
різнокольорові скельця
синій
червоний
оранжевий
чорний
коли до нього торкаються
вони так смішно б'ються
тріск
тріск
тріск
клац
і щоб заклеїти брунатні рани
він розбиває скло кулаком із свинцю
воно розсипається по землі
воно потрапляє до рота людини
і він пожирає його з огидою
та ковтає
людина-вітраж
із новими кольоровими скельцями
які змінюються щоразу
змінюються завжди
розставлені у хаотичному порядку
різної довжини
вони врізаються у внутрішні органи
залишають уламки
які сформують свою оболонку
своєрідний вітраж
ІІ
людина-вітраж
без цілі в житті
без мети
що огортатиме його розум
і без важливих пріоритетів
його плани розбиваються
так само
як його тонке скло
і він ламається зовні
ламається всередині
його світ це клятий вітраж
коли церкви палають
він стоїть осторонь
і спостерігає
він проклинає усе
проклинає країну
проклинає людей
проклинає Оселедця
за його пісні
він мріє
щоб його хтось розбив
щоб його шматували
зламали на мікрочастинки
скла
і лиш тоді
не зможе той відновитися
як він цього не хотів
людина-вітраж
вкотре розбиває скло кулаком із свинцю
вкотре зачиняється у собі
вкотре страждає
вкотре думає
чи людина він взагалі
чи людина
