В цій главі я поміркую на тему мотивації.
Моє розуміння мотивації дещо відрізняється від пропагованої системи уявлень, в якій мотивація протиставляється дисципліні. На мою думку, основою дисципліни якраз і є мотивація. Якщо казати більш чітко, то я бачу мотивацію як певну сильну систему цінностей та переконань, які надають енергію для використання дисципліни. А самі цінності та переконання - це і є рушійна сила будь-якої активності.
Я розумію, чому мотивація протиставляється дисципліні у попсових ютуберів та авторів. Так відбувається, тому що мотивацію розглядають як певний емоційний порив, випадковий чи ні емоційний заряд, натхнення, яке веде до стрімких дій, але з часом затухає. Такий погляд має право на життя, але для мене це не є відповідником мотивації.
Саме слово "мотив" пов'язане з намірами та цінностями, а не з емоціями та енергійністю. Само собою, що легше робити вчинки, коли є відповідний рівень енергії та настрою. Але енергія та настрій - це не мотивація, це психологічний стан особистості. Вони можуть бути результатом мотивації, але не завжди є нею.
В моєму баченні - мотивація - це бажання, яке виникло на основі цінностей, та свідомо прийняте рішення. Водночас дисципліна - це чисто технічна навичка працювати, попри психологічний стан. А психологічний стан, само собою, постійно коливається в певних діапазонах, залежно від особливостей, притаманних конкретній людині.
Причина, чому мотивація може давати збій, полягає у конфліктах між цінностями. Наша система цінностей - це рухлива система, а не дискретно-стабільна. Залежно від ситуацій, певні цінності стають більш актуальними, за інші. Тому, коли є проблеми з мотивацією та дисципліною - це означає, що у людини недостатньо міцна цінність, котра призвела до перших кроків, або ж те, що інша цінність виявилася сильнішою.
І одним зі шляхів подолання цих проблем - є чітке розуміння власних цінностей, свідома регуляція цих цінностей. Можливість свідомо надати цінності вищий пріоритет. Зробити це можна, якщо побачити в діяльності більше потенційних та актуальних переваг, ніж діяльності, яка викликана іншою цінністю, яка конкурує з першою.
Це більше стосується ядра переконань, які стабілізують цінності. Ми маємо змогу аналізувати власні переконання та змінювати їх. Це заняття не є простим, але певні гнучкі можливості у нас для цього є. І найлегше це робити, аналізуючи цінності та переконання людей, які стабільно втілюють потрібну нам цінність.
Не менш важливо й те, що дисципліна - це, певною мірою, вміння витримувати стрес. Бо дисципліна використовується якраз тоді, коли гострого бажання немає. Але при цьому, цінність, яку обслуговує дисципліна, є достатньо сильною, щоб збільшити стресостійкість.
Дуже важливо тримати руку на пульсі психологічного стану. Профілактика негативних станів - це потужний інструмент для підняття життя на якісніший рівень. Вміння підтримувати себе у тонусі, здатне збільшити нашу ефективність, що може покращити якість життя.
Також, я думаю, слід пам'ятати, що як навички самомотивації, так і навички самодисципліни - це навички, що означає, що, всупереч нинішньому рівню, ми завжди можемо їх покращити. Важливо не вимагати від себе чогось надзвичайного та ідеального, дозволити собі помилятися, та приймати і любити себе незалежно від якостей, якими ми володіємо.
І само собою, що дисципліна та мотивація найкраще працюють в парі.
Буду радий вашим коментарям! Чи згодні ви з моїм баченням цього питання? Чи, може, ви один з тих людей, хто протиставляє дисципліну мотивації? Поділіться цим зі мною у коментарях :)
