Руки матері ніжно колихали,
Теплі, лагідні, наче зорі,
В світ обіймів мене забирали,
Де сліз від горя не знати.
Прокидатись без тебе – так лячно,
Коли ранок холодний самотній.
Та поцілунок зненацька, незначно,
Зігріває, мов промінь скорботний.
Загорнувшись у теплі обійми,
Що пробрали, мов ніч, до слів,
Все, що бачив у снах своїх дивних,
Все б тобі розказати зумів.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
