Руки матері ніжно колихали,
Теплі, лагідні, наче зорі,
В світ обіймів мене забирали,
Де сліз від горя не знати.
Прокидатись без тебе – так лячно,
Коли ранок холодний самотній.
Та поцілунок зненацька, незначно,
Зігріває, мов промінь скорботний.
Загорнувшись у теплі обійми,
Що пробрали, мов ніч, до слів,
Все, що бачив у снах своїх дивних,
Все б тобі розказати зумів.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Третя частина розповідає про відчуття, які відкриває для себе Бен: вони різкі, таємні. Але в таємниці криється щось, щось неземне і зле. Може, ця пригода принесе не тільки радість, але й горе. Поки серце не тужить, йому зустрілася подруга, яка погодилася піти, але чи надовго?
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Наприкінці року мені захотілося зробити добірку улюблених віршів із-поміж тих, що впродовж крайнього півріччя я публікував у своїй рубриці з поезією. І я це зробив, але мушу визнати, що вибрати було надзвичайно нелегко.
Вперше викладаю вірші на друкарню. До речі, цей я вперше в принципі показую в люди. Відпускаю від потаємних закаулків душі
Наприкінці року мені захотілося зробити добірку улюблених віршів із-поміж тих, що впродовж крайнього півріччя я публікував у своїй рубриці з поезією. І я це зробив, але мушу визнати, що вибрати було надзвичайно нелегко.
Вперше викладаю вірші на друкарню. До речі, цей я вперше в принципі показую в люди. Відпускаю від потаємних закаулків душі
