Коли я опублікував пост у мережі Threads, з фотографією цієї книги і коротким підписом, що вона досить цікава, то отримав один такий з коментарів. Він містив наступне: “Х*єта х*єт, погугліть автора”. Не знаю достеменно кому адресувався цей коментар, і кого мав на увазі його автор: чи то автора книги, чи то автора допису. Але, якби то не було, книга не стала менш цікавою та інформативною, просто в мене трохи зіпсувався настрій.
Як можна зрозуміти з назви, то це не художня література, а документальна, і розглядає розвиток людства від перших неандертальців і до сучасних сапієнс. Автор ділить нашу з вами історію на чотири ключові віхи: Когнітивна революція, Аграрна революція, Промислова революція і Наукова революція.
Ювал Ной Харарі, автор цієї книги, не дотримується однієї чіткої точки зору, і розглядає будь-які зміни в історії людства з двох протилежних позицій: позитивної і негативної. Ставить доволі складні історичні та соціальні питання, на які теж немає однозначної відповіді, або ж зовсім немає, що дає змогу читачеві замислитися над проблематикою.
Книга доволі сильно і вражаюче розширює кругозір, або ж дає змогу освіжити в пам’яті вже засвоєний мозком матеріал зі шкільної чи то університетської програми.
Найбільше мені сподобалося припущення, що доісторичні люди, котрі були мисливцями збирачами, володіли кращою пам’яттю та краще використовували свої ментальні здібності, оскільки потрібно було запам’ятати масу інформації (від того, які райони більш безпечні, або які ягоди та рослини можна вживати в їжу, до того, як вполювати дичину, або де облаштувати нічліг). Також Харарі робить припущення, що ці люди були більш щасливіші і здоровіші, оскільки вони не вимагали від природи і навколишнього середовища зайвого, а задовольнялися лише тим, що мали.
Однак, еволюція і спіраль історії привели людство до тієї точки, де ми зараз знаходимося. В останніх розділах, що вже описують Наукову революцію, розглядаються генна і біологічна інженерія, що можуть вести до реалізації проєкту Гільгамеш (безсмертя людини). Тож, людство стоїть на порозі, коли сапієнс можуть стати богами, відкинувши ідею монотеїстичного Творця, і стати саме ним, створюючи кіборгів і машини, наділені свідомістю. Чи дістанемося ми цієї точки, чи знищимо самі себе, так і не діставшись неї?.. Хтозна.
