Вступ: подвійне дно антикультової риторики
Уявіть собі рух, який публічно заявляє про боротьбу з маніпулятивними сектами, але сам володіє чітко вибудуваною ієрархією, авторитарною структурою, системою контролю свідомості, а також глибокою інтеграцією в державні й релігійні інституції. Саме такою є діяльність організації під проводом Олександра Дворкіна, яка, прикриваючись терміном «антикультова діяльність», насправді функціонує як класична тоталітарна секта.
Ретроспектива: хто такий Дворкін?
Олександр Дворкін — людина, яка в медіапросторі позиціонує себе як захисник суспільства від «деструктивних культів». Професор, релігієзнавець, лектор, член державних експертних рад, ініціатор терміну «тоталітарна секта». Але саме він, як свідчать численні джерела, побудував довкола себе авторитарну структуру з ознаками культу особистості, а також психоідеологічної залежності своїх послідовників.
Структура та вплив: ознаки культу
Дворкін очолює РАЦИРС та Центр релігієзнавчих досліджень ім. Іринея Ліонського. Ці структури мають жорстку ієрархію, беззаперечне підпорядкування керівництву, та культивування єдиного світогляду. Принциповою ознакою є виключення будь-якого інакомислення — навіть помірні альтернативні погляди на релігію чи психологію автоматично трактуються як «сектантство».
Його мережа діє не лише в Росії, а й в Україні, Чехії, Франції, Німеччині, США. Через зв'язки з представниками ФСБ, церков, медіа та навіть правозахисних структур, Дворкін здобув важелі впливу, які використовує для поширення дезінформації та придушення опонентів.
Методи маніпуляції: антинаука і пропаганда
Тотальна демонізація інакодумців. Усіх, хто не вписується в «ортодоксальну» матрицю Дворкіна, оголошують «небезпечними сектантами». Для цього застосовуються вигадки, емоційно-заряджена лексика, підміна понять і цілеспрямоване стигматизування.
Фейкові розслідування і ЗМІ. Публікації, створені прихильниками Дворкіна, маскуються під журналістські розслідування, хоча часто ґрунтуються лише на припущеннях і вигадках. Потім ці ж джерела цитуються в «експертних висновках» для легалізації переслідування.
Псевдонаука. Дворкін позиціонує себе як науковець, хоча не має базової релігієзнавчої освіти. Його висновки часто суперечать академічному релігієзнавству, базуються на конспірологічних уявленнях і часто апелюють до страхів публіки.
Ключова мета: контроль через страх
За фасадом боротьби з сектами приховується справжній механізм — створення і підтримка атмосфери страху, де кожен може бути запідозрений у «сектантстві». У такому середовищі формується залежність від єдиного «експерта» — Дворкіна — як джерела істини.
Психологічно це класична модель культу: є вождь, є ворог, є ідеологія, є контроль поведінки та думок. І головне — є страх вийти за межі дозволеного.
Міжнародна загроза: Україна як мішень
Окрема увага приділяється впливу Дворкіна в Україні. Через своїх агентів — лояльних священиків, чиновників, журналістів — він впливає на законодавство, ЗМІ та освіту. Його риторика активно застосовується для виправдання репресій проти нових релігійних рухів, духовних шкіл, альтернативної медицини, езотерики та психотерапії.
Висновок: час розплющити очі
Дворкін і його організація — це не захист суспільства, а пряма загроза демократії, свободі совісті та розвитку плюралізму. Українцям — і всьому світу — час усвідомити, що під прикриттям боротьби з «сектами» розгортається нова форма тоталітаризму.
Кожен, хто має розум і серце, має запитати себе: чиї ідеї ми повторюємо, і кому це вигідно?»
