Квір-література, яка досліджує теми сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та боротьби з суспільними стереотипами, стає важливим елементом сучасної літературної сцени. У новому інтерв'ю Сергій Скришевський, автор роману «У штормовому штиль», розповідає, як його власні переживання та спогади про Крим стали основою для книги, яка не лише відображає досвід квір-людей, а й підіймає важливі питання видимості та права на щастя.
Чому квір-література важлива для українського контексту? А також, що радить автор тим, хто хоче писати в цьому жанрі — дізнавалась студентка спеціальності «Журналістика» Вікторія Ступак.
Що надихнуло вас на створення книги «У штормовому штиль»? Чи є в ній власні переживання, втілені в характери героїв?
«У Штормовому — штиль» — це моя дяка селищу Штормовому у Криму, яке стало рідним за багато літ, проведених там. Бажання закарбувати спогади з того місця були головним джерелом натхнення при написанні цієї книги.
Як виникла назва «У штормовому штиль»? Це було безсумнівне рішення від початку чи змінювалось впродовж написання?
Штиль уособлює швидкоплинність щастя. Він рано чи пізно неодмінно змінюється штормом. Це цикл, море ніколи не буває однаковим. Так само швидкоплинно минуло те літо 2013, що подарувало головному герою Олегу його перше кохання.
У книзі персонажі стикаються з певними суспільними стереотипами та не сприйняттям сексуальної орієнтації. Чому важливо показувати ці теми у сучасній літературі?
Проблема гомофобії в більшості суспільств полягає в тому, що квір-люди не мають видимості. А коли немає видимості, породжуються шкідливі стереотипи. Тому найкращий спосіб з цим боротися — це говорити про квір-спільноту та показувати, що вона існує, й вона має таке ж право на щастя, як і всі інші.
Багато письменників стикаються з критикою та нерозумінням з боку читачів або інших людей. Як ви реагуєте на неї?
Є корисна критика, яку варто брати до уваги, але сприймати як альтернативну думку, і зовсім не обовʼязково щось змінювати.
Є шкідлива критика, яка не вартує уваги. Не кожна людина здатна критикувати, це теж майстерність, яку варто опанувати.
Які ваші улюблені сцени в книзі? Що робить їх особливими для вас?
Певне — це сцени з описами Штормового, адже це мої власні спогади. Вони безцінні.
Які на вашу думку, випробування та зміни можуть очікувати на Павла й Олега після завершення книги? Як би ви описали їхнє життя згодом?
У останньому розділі книги ми дізнаємося, що Павло продовжив спортивну карʼєру, а Олег став лікарем, але не забув про ідею малювати, яка спала йому на думку влітку у Штормовому. Щодо майбутнього їх стосунків, я не думаю про це. У цьому немає потреби. Нехай це буде відкритим запитанням для кожного читача.
Щоб ви могли порадити людям, які також хочуть написати свою першу книгу? З чого варто почати побудову захопливого сюжету, створення цікавих персонажів та як не втратити мотивацію?
Вірити у свою ідею та надихатися нею. Не порівнювати з іншими, й найголовніше писати, не думаючи про те, як відразу зробити все ідеально.
Чому саме квір-література? Що надихає вас на написання книг у цьому жанрі?
Я вважаю, що нам потрібно більше квір-літератури. Ба більше, не просто квір-літератури, а саме цього жанру в українському сеттингу, який на мою думку є надзвичайно цікавим та різноманітним.
Які сюрпризи можуть очікувати на читачів у продовженні книги «Та де літають ластівки»? Можливо, з’являться нові персонажі чи незвичні повороти в сюжеті?
Щоб дізнатися це, потрібно прочитати книгу. Вона вже доступна на Wattpad для прочитання безплатно, перед стартом передзамовлень друкованої версії я її звідти приберу.
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
