Я не усвідомлював, що ми втратили, поки не побачив це.
Існує дивний, майже психоделічний ефект, який вражає вас, коли ви подорожуєте зі старіючої країни до молодої. Це не будівлі - хоча вони можуть бути новими і нашвидкуруч викладеними плиткою - і це не обов'язково політика, культура чи економічна атмосфера. Ні, шок є людським та інтимним. Він в обличчях. І в шумі. І в підгузках.
Я щойно повернувся з подорожі до Центральної Азії: Узбекистан, Казахстан, Киргизстан. І хоча ці країни відрізняються історією, етнічною приналежністю та ландшафтами, дві речі пов'язують їх усіх. По-перше, вони всі мають незрозумілу схильність до в'язкої рисової страви під назвою плов (у Самарканді я купив футболку зі слоганом «Все, що вам потрібно - це плов»). По-друге, вони всі молоді. Дико, буйно молоді.
Середній вік населення Киргизстану - близько 25 років. У Британії - 40. У ясельно-божевільній Швеції - 41. У Франції - скрипучі 42. Сполучені Штати, про які ми завжди думаємо як про «молоду країну», показують надто пізні для дітей 39. У Німеччині - 46, в Італії - 48, а в Японії - 50, що наближається до пенсії. На острові Чеджу в Південній Кореї цей показник вражає - 59, і ви помічаєте це? Побачити дитину на Чеджу - це все одно, що побачити леприкона в Ірландії - це погляд на чудесну маленьку істоту, яка змушує вас розповідати захопливі історії у віскі-барах.
Центральна Азія залишається молодою, бо там усе ще «штампують» дітей. Про те, чому це відбувається, багато дискутують. Це через іслам? Ну, можливо, за винятком того, що іслам у Центральній Азії жорстоко контролюється поліцією. Імамам потрібні ліцензії. Нікаби заборонені. Чи виконують жінки традиційні обов'язки? Знову ж таки, мабуть, ні, оскільки одним з небагатьох позитивних моментів правління комуністів у цих країнах є те, що жінки були емансиповані - і досі залишаються емансипованими. Провівши годину в Ташкенті та в Алмати, ви переконаєтесь у цьому.
Так, Центральна Азія має свої політичні проблеми - як і всі ми - і Росію як сусід, і певні проблеми з правами людини. Але жінки? Вони щасливі і впевнені в собі, розкуті і вільні.
Так чи інакше, ми не вирішимо глобальну проблему народжуваності, дивлячись на іслам чи комунізм, тому давайте повернемося до наших особистих вражень. Як це - жити в молодій країні? У кількох словах: специфічно, сумно, бентежно, дико, велично і енергійно.
Спочатку ти, приїжджий, відчуваєш себе трагічно старим, якщо тобі десь за 35. В Астані та Бішкеку я відчував себе Гендальфом, який завітав до особливо веселого Ширу - зазираючи через свою довгу сиву бороду на елегантних ельфів, жартівливих хоббітів та вродливих вершників Рохану.
Перебування в молодій країні також дратує. Тому що, боже мій, немовлята і малеча. Вони всюди. Цілі супермаркети, очевидно, відводяться державою для того, щоб малюки могли влаштовувати істерики. Ліфти скрізь їдуть дуже довго, бо так багато сімей завантажують і вивантажують візочки, рюкзаки, втомлених немовлят.
Це шумно. Тому що діти і молодь галасливі. Вони кричать, плачуть, регочуть, репетують і масово та голосно радіють неякісному морозиву. Коли вони стають підлітками, вони стають ще галасливішими - вимагають жахливої музики, відкрито регочуть на вулицях, їздять на мопедах, збираються у випадкові купки, щоб бути безглуздо красивими, навіть не усвідомлюючи цього.
І в цьому є одна з найважливіших переваг: постійний потік людської краси. Люди Центральної Азії і так привабливі - випадковий коктейль перських, російських, китайських, монгольських генів все вирішив - але коли середній вік становить 25 років, це означає, що куди б ви не подивилися, ви, як правило, бачите красивих молодих людей у їхній найкращій фізичній формі. Ви бачите їх так часто, що це схоже на раптову моду на красивих молодих людей: так само, як у 1995 році в Південній Європі раптово з'явилася мода на носіння одягу від Burberry в клітинку.
Це піднімає настрій. Коли ви гуляєте молодою країною, ви відчуваєте пульс жвавого життя. Запеклий, але природний оптимізм місця, де більшість людей молодші за 30 років, а багато хто ще не досягає й десятирічного віку. Востаннє середній вік у Великій Британії становив 25 років у часи розквіту імперії, коли ми вивозили населення до інших держав, а решту підкорювали.
Ця свіжість поколінь просочується навіть в інфраструктуру. У Киргизстані, здається, кожен має QR-код у смартфоні, який оплачує все, скрізь і миттєво. Вони вийшли за межі безконтактності. І Киргизстан не багатий. Він просто молодий, а тому сповнений першопрохідцями.
Психічний підйом, який ви отримуєте від молодих, іноді настільки інтенсивний, що це боляче, тому що нагадує нам, західним людям, про те, що ми втратили. Коли ви живете в розвиненій країні, де середній вік становить близько 43 років, ви несвідомо звикаєте до навколишнього середовища занепаду.
Новини перетворюються на нескінченний дирижабль, культура - на реквієм. «Хто доглядатиме за старими? ». «Ніхто більше не ходить до пабів». «Всі повинні сидіти вдома, щоб захистити 90-річних від леза».
Ми, на Заході, живемо в наляканих, роздратованих старих суспільствах. Нами керують недоумкуваті люди, занадто перелякані, щоб щось робити, які охороняють народ, занадто стурбований, щоб висловитися, і населені громадянами, які, на жаль, занадто втомлені, щоб піклуватися про це.
Але не в Центральній Азії. Сядьте, як я, на лавку в сонячному Бішкеку. Людині поруч з вами, швидше за все, буде 23, а не 58. Отже, вона думає про стартап, побачення чи нову захоплюючу роботу; вона не думає про свою пенсію, занепад грамотності, небезпеки старіючого суспільства чи дивний біль, який може бути раком волосся.
Цей сонячний настрій заражає кожного. За поворотом може бути щось чудове. Все може стати краще. Тож ви встаєте і крокуєте в майбутнє - тому що майбутнього не треба боятися, його треба охоче обіймати. Якщо все це спонукає вас поїхати в Центральну Азію, то їдьте: вона дивовижна. Тільки уникайте плову і купіть натомість футболку з написом «Плов нас розірве». У ній ви виглядатимете молодше. Мабуть, так і є.
Автор статті — Шон Томас, автор бестселерів.
Джерело — Spectator
