“Ключ до незвіданих світів”
Між паперових стін, у тиші кабінетів,
Де час спиняє свій невтомний біг,
Живуть думки пророків і поетів,
Зібравшись під сузір’ям давніх книг.
Вона стоїть — смиренна і велична,
Чекає доторку невпевнених долонь.
У кожнім слові — істина одвічна,
У кожнім рядку — мудрості вогонь.
Відкриєш першу сторінку — і раптом
Зникає стіна, розквітає весна...
Ти мчиш океаном під білим азартом,
Чи п’єш таємниці із келиха сна.
Тут лицар в обладунках б’ється за правду,
Тут зорі шепочуть про вічну любов.
Книга дарує не просто пораду —
Вона відкриває життя знов і знов.
Це міст крізь століття, це компас у морі,
Це голос, що чути крізь гуркіт віків.
У ній — наші злети, і радості, й горі,
І сила несказаних досі думок і слів.
Тож бережіть цей скарб, ці сторінки пророчі,
Бо поки ми читаємо книжки —
У нас палають спраглі, вільні очі,
І ми крокуємо впевнено в роки.
