щастя бути і вміти жити безцінне

якщо чесно, я щаслива
від свого бейсік життя.
я працюю, я вродлива,
і живу без сум’яття.

маю змогу купувати нові книги я собі,
пити каву із макдаку,
відчувати дні як дні.

так, я ще не досягнула усього в своїм житті,
але я щаслива вміти цінувати миті.
кожен ранок прокидатись,
їсти смачно, пити чай,
працювати дуже плідно,
заробляти більш, ніж край.

поки що, цього достатньо.
я щаслива мати мир
усередині дитини,
що пізнала гріх і біль.

дякую собі дорослій,
дякую собі самій,
адже я все досягнула
без батьків і без зв’язків.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin

мистецтво створює несказанне

185Прочитань
1Автори
4Читачі
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Розповідь «Кома»

    Порожнеча. Тягуча. Густа. В'язка. Вона огортає кожен сантиметр шкіри та не відпускає. Темрява всюди. Але навіть у безодні може бути «життя»

    Теми цього довгочиту:

    Коротка Розповідь
  • v.b | типографія.друк.вигнанець | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Пам’ять наших днів

    Хоча, що це є вічність у наш час, коли ти можеш померти за долю секунди....

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (4)

пити каву із макдаку

Я от не можу, оскільки вони в нас закриті через війну😭 Втім кава мені там усе одно не подобається 😆 Однак я вже давно вирішив, що після війни одразу піду в макдак🕊️🍔

Ми маємо дуже багато але чомусь не вважаємо це успіхом. Наприклад, ми маємо мову, що по-моєму неабиякий успіх. Натомість, нам пропонують відмовитися під справжнього успіху задля гонитви за ілюзорним. Але страшно це не бути “неуспішним” чи навіть вмерти: страшно — не існувати.

я працюю, я вродлива,

і живу без сум’яття.

І пишеш гарні вірші❤️

адже я все досягнула

без батьків і без зв’язків.

👏

Вам також сподобається

  • Розповідь «Кома»

    Порожнеча. Тягуча. Густа. В'язка. Вона огортає кожен сантиметр шкіри та не відпускає. Темрява всюди. Але навіть у безодні може бути «життя»

    Теми цього довгочиту:

    Коротка Розповідь
  • v.b | типографія.друк.вигнанець | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Пам’ять наших днів

    Хоча, що це є вічність у наш час, коли ти можеш померти за долю секунди....

    Теми цього довгочиту:

    Проза