Синопсис vs Анотація. Різниця, особливості та вимоги

Я ненавиджу писати синопсиси. Я ненавиджу писати анотації. Це те з чого варто виходити.

Хтось пише їх перед початком книги, хтось по завершенню. Комусь вони даються легше, комусь важче. В будь-якомц разі, якщо ти налаштований працювати з видавництвом, то маєш подати синопсис та анотацію (іноді лише синопсис) + уривок/повний текст книги.

Отже, що таке синопсис та анотація?

Яка між ними різниця?

Ну, по-перше, розкриття.

Синопсис повинен дати розв’язку, він подає основні питання конфлікту та всі відповіді на нього.

На противагу, синопсису, анотація повинна тримати інтригу. Що ж сталося наприкінці? Чим скінчилася історія? Від анотації в тебе повинно аж тіло свербіти, так ти хочеш прочитати цю книгу.

По-друге, аудиторія.

Не зважаючи на те, що і синопсис, і анотація подаються видавництву, анотація розрахована на читача. Вона повина переконати його прочитати книгу, запалити цікавість. Зрозуміло, якщо по анотації людина зрозуміє і сюжет і розв’язку, то може просто відмовитись від книги, бо багато людей просто не люблять спойлери. Натомість синопсис пишеться для видавництва. Це книга у скороченому вигляді.

Також додам, що і анатоцію і синопсис слід писати просто, без навантаження складними термінами, цього потребує вся аудиторія.

По-третє, обсяг.

Анотація не повинна бути більшою за кілька абзаців. Тут важливою є лагоконічність. Потенційний читач не буде витрачати багато часу для ознайомлення. Хіба що анотація дуже цікава, або спрацювали інші фактори, наприклад, ім’я автора чи обкладинка.

Іноді, як анотацію подають невеликий уривок з книги. Головне, захопити читача, а не переповісти історію.

Синопсис більший за обсягом. Десь 1-2 сторінки стандартного тексту Word. Для нього також є важливою лаконічність, але важливо не перехитрити себе. Синопсис має викинути деталі і водночас не втратити логіку. Видавництво має зрозуміти про що книга. Переказати її зазвичай не вийде менше однієї сторінки, проте й затягувати не варто. Не варто забувати, що синопсис має бути цікавим, передавати ваш характерний стиль та особливості книги, чому саме вона варта уваги.

Спочатку видавництво знайомиться з анотацію. Від дивиться на вміння письменника захопити кількома реченнями. Якщо ти здатен це в анотації, значить здатен і в книзі.

Далі дивиться на синопсис. Це основа. Видавництво оцінює книгу. Настільки її сюжет є цікавим, а також дивиться на стиль подачі. Якщо синопсис не вразив, то видавництво не читатиме текст самої книги. Звісно, іноді видавницва дають шанс тексту за невдалого синопсису, та ризикувати не варто. Після синопсису видавництво читає саму книгу, оцінюючи її стиль, зазвичай їм досить кількох перших сторінок.

Тобто ми маємо такі три етапи. Анотація - синорасис - книга.

Здається, на словах все зрозуміло. Синопсис є синопсис, анотація - анотація. Який це має вигляд на практиці?

Уявімо таку історію: дівчина покидає роботу, вирушаючи в подорож, де зустрічає кохання свого життя, якого кинула для цієї роботи.

Анотація до такої книги буде приблизно такою:

Лілі летить на потяг. Ще трішки! Вона майже біля свого вагону. Чи правильне це рішення? Очевидно, ні. В її кишені кілька сотень, у вавлізі всього дві сукні, та вона ненавидить свою роботу. Хто б міг подумати? Артем би посміявся з неї, якби так сильно не плакав.

Він, зрештою, любив осінь.

Снопсис буде десь таким:

Лілі працює маркетологом на Подолі. Все її життя це безкінечні івенти, вебінари та ділові зустрічі. Вона обожнювала свою роботу… перший рік. Зараз її дратує все, що нагадує про роботу. Офіс, понаднормові і головне розбиті ілюзії. Три роки тому вона покинула Артема у гірському будиночку, а сьогодні вона знаходить тревел альбом, який нагадує її минуле життя. Вона звільняється і купує квиток…

Писати синопсиси та анатотації складно. Багато, хто робить це через силу. Водночас, це гарна вправа. Допомагає виділяти найважливіше.

Сподіваюся, моя стаття допомогла вам розібратися.