Авторка рецензії - Дарина Рой | ⭐️⭐️⭐️⭐️ |
|---|---|
Жанр: індірок, гаражний рок | Дата релізу: 27.02.2026 |
Рекомендовані треки: Мальборо голд, Зйомна квартира, Як я люблю | Лейбл: PLAN |
🎧 https://plan.kyiv.ua/PANELNA_DRAMA
Київський дует «Скажи Щось Погане» басиста/вокаліста Артура Ситнікова і барабанщиці Марго існує ще з 2022-го. Та останнім часом він усе частіше колесить турами по Україні (а з квітня – по Східній Європі).
Вперше я дізналася про СЩП від подруги, що була не дуже глибоко занурена в андерграунд. Тож були очікування, що гурт грає відверту попсу. Але коли я ввімкнула випадковий трек, то зрозуміла, що більше не пропущу жодного релізу. І вам не рекомендую!
Тому сьогодні ми розглянемо поближче реліз «Панельна драма» – другий лонгплей «Скажи Щось Погане». У ньому змішались розмірений альтрок, неповторна манера гурту та навіть постпанк і легкий панк.
«Мальборо голд»
Це той тип треків СЩП, від яких я закочую очі. Однак не від роздратування, а від насолоди. Ненав'язливий, майже ембієнт-мотив на фоні грає роль полотна. Воно розписане розтягнутими гітарними рифами, дещо темними за настроєм через занижений стрій і перегруз.
Вальяжний, ніби звабливий і трохи лінивий вокал Артура лише змазує фарби звуку, через що весь трек сприймається немов масляним, намальованим олійними фарбами. А повільний темп із блискітками тарілок лише робить завершальні мазки. Текст же має чіткі натяки на аб'юзивні стосунки не тільки завдяки провідній метафорі про «Мальборо» («ти вдихай мене, як вдихаєш Мальборо Голд»), а й майже в кожному рядку:
«Коли ти поряд – хочу кулю в лоба, Коли тебе нема – нема нікого».
У контексті специфічної атмосфери «Мальборо голд» обрана тема виглядає цілком органічно, додаючи дещо похмурих акцентів. Трек є буквально уособленням хворобливого ваблення, контрасту одночасно приємних та отруйних почуттів.
«Зйомна квартира»
Композиція, на відміну від попередньої, більше взяла курс на інді- чи альтрок, оскільки вона різноманітніша та має динамічніший темп. Утім, її козир — у мелодійному поєднанні основного та бек-вокалу; їхній ритмічний малюнок неймовірно доладний, магнетичний, із тонким смаком. Саме він створює основний каркас звучання та розбавляє монотонний інструментальний фон.
А також через манеру виконання з легкими стогонами привносить інтимності в контексті еротизму. Його підкріплюють прямолінійні та однозначні рядки з тексту:
«Сидиш на моїм тілі» і «Ти куриш симпатично [...] І це так неетично, коли на моїм обличчі».
Прості рифи моментами викликають ремінісценції якогось старого доброго мамбл-року, принаймні мені так чується. Як і затюнені беки після третьої хвилини – сплутані, що створюють невеликий хаос у голові. А завершальним акордом «Зйомної квартири» є несподіване аутро, подібне чи то до блюзу, чи то ще чогось такого розміреного – із характерними програшами на піаніно й оксамитовим вокалом. Родзинка, яка залишає по собі особливий присмак вишуканості та дорожнечі. Хоча й увесь трек, на мою думку, украй вдалий і ніби приворожує до себе. Він крутиться в мене на репіті, напевно, близько тижня.
«Панельна драма»
Однойменна з альбомом пісня — у дусі лайтового постпанку та нью-вейву, поєднаних із альт-роковою стилістикою СЩП. Прохолодні, розпливчасті гітарні рифи та густі басові партії викликають незбагненну тугу, як і сінти, що мерехтять ближче до кінця.
Манера співу місцями нагадує щось на кшталт «ДК Енергетик»: саме не низький постпанковий, «загробний» голос, а манера виконання, яка тут так само відсторонена. (А от приспів ніби Паліндром співав – ну дійсно ж схоже!) Коротше кажучи, трек викликає багато асоціацій, що мені здається цікавим штрихом.
У той же час деякі частини, де інструментал затихає і зводиться до мінімалістичних басу й ударних, дуже звичні для СЩП. Варто відзначити, що «Панельна драма» – це фіт із гуртом «пропаща сила», що дивовижно мімікрував у вищезазначені жанри, хоча зазвичай сильно далекий від них. Утім, шкода, що він не додав деталей свого особистого звучання, а повністю розчинився в композиції. Запевняю як безпосередній поціновувач творчості цього колективу.
«Передоз»
Назва красномовна, проте психоделу тут не буде. Інструментал переважно складається з басових партій і кислотних синті-звуків, що настирливо булькотять. В основній частині вокал якраз уже по-постпанковому «загробний», ледь не класичний. Симбіоз цих елементів дає очікувану депресивну атмосферу, дещо тривожну, що в рамках контексту пісні про співзалежність є доречним:
«Ти – як останній передоз, Який я не пережив досі».
На приспіві вокал ніби вибивається із загальної палітри, оскільки я би віднесла його скоріше до поп- або альт-року. На один раз композиція хороша, та в плейлист я би її не зберігала.
«Стріляй мені прямо в обличчя»
Настрій треку напружений. Гітари й бас дзижчать, а ритм швидкий і на слух сприймається як структурно закручений, який зазвичай трапляється в драм-енд-бейс чи breakcore. Бас же ніби вирвали з динамічного постпанку.
Чомусь на приспіві бек-вокал і виконання деяких рядків нагадують щось типу Макса Коржа – до речі, тема з пострілами з тої ж парафії. Хоча якби основною частиною пісні був прехорус (перед першим приспівом на сороковій секунді), то «Стріляй мені прямо в обличчя» виглядала б естетичніше. А так вона більше для розносу «підшафе» біля сцени. Така собі «вулична поетика», інакше не назвати.
«Не стане краще»
Композиція повільна. Вона не така, як попередні – трохи меланхолійні, але з шармом зухвалості та вальяжності, – а різка, як зимовий протяг у пустій квартирі.
Текст десь банальний: «Я не вірю в те, що завтра буде краще». А десь поетичний та образний: «Вовки зі стаї запросять у свою пащу». Проте всі рядки, як і ехо, створюють відчуття погляду у прірву. Їм вторує пригнічений спів, що ніби дається вокалісту через великі зусилля. А також гітарні рифи, що аж фонять емоційною тяжкістю й безнадією. Хай одноманітні, та в рамках атмосфери цілком виправдано.
«Не стане краще» психологічно нелегко й неприємно слухати. Але в хорошому сенсі, оскільки таким чином ідеально передається ідея, яку вкладали СЩП, – безпросвітність. Це та пісня, під яку не те що хочеться помирати, а буквально здається, ніби ось-ось уже настає ментальна смерть. Масла у вогонь підливає аутро, яке хрипить, як поламаний двигун, а згодом глухне, чим просто емоційно спопеляє слухача під кінець.
«Ти не та» Типовий альтроковий трек про нещасливе кохання, проте виконаний СЩП, а тому має їхні фішки – неспішний вокал, що часом стогне та дає пісні нотки ліні. Однак Mercurikill на фіті додали певної печальної романтичності. Передусім завдяки субтону вокалу й ніжним бекам, а також прохолодним гітарним рифам у вищих строях, які красиво контрастують із низькими, характерними для «Скажи Щось Погане», та басовими партіями. Про «Ти не та» мало що можна сказати: це точно не щось унікальне, але доволі-таки якісне. Тож додавати в «улюблені» чи ні – питання суто примх смаку.
«Як я люблю»
У першій половині навіює згадки про творчість виконавця Joji, взявши від неї найсильніші сторони: ліричне піаніно, багатозначні паузи, неясне звучання гітари в манері лоу-фай, повільні біти, а також напівречитатив і напівспів (навіть ніби десь у схожій тональності) без тіні зухвалості, а лише з невимовною відчуженістю.
Трек немов в'язкий, як мед – увага до нього так і липне, чому сприяють поважно неквапливий темп та романтичний, глибокий настрій. До дрижаків торкаються душі рядки «як я люблю», протягнуті з особливою патетикою. Одразу після них (на другій хвилині) у гру вступає соло. Воно стогне й закручується, відблискуючи флером еротизму СЩП, який тягнеться крізь їхню музику червоною ниткою. Одночасно воно сповнене насолоди та гіркоти – саме таке, яким має бути завершення чогось, що ти любив. Це прекрасна крапка в кінці лонгплею «Панельна драма». Чи навіть не крапка, а витончений завиток.
Підсумок
Альбом «Панельна драма» – один із тих, де СЩП створили щось без особливої агресії, відчуття повного божевілля чи відвертої еротики. Однак вплив цих звичних наративів так чи інакше помітний. Лонгплей, на мою думку, безмежно депресивний – набагато більше, ніж попередні релізи. Минулої зухвалості та зверхньої насмішливої манери СЩП як не було; лишилися тільки розчарування та холод.
Чи звучить «Панельна драма» свіжо? Не впевнена. Хоча за жанрами вона м'якша, ближча до альт-року. Але це та сама музика, яка потрібна в конкретний момент або ж зрозуміла поціновувачам гурту. «Мальборо голд», «Зйомна квартира», «Як я люблю» – тріо моїх треків-фаворитів, які глибоко засідають у голові. Вони моторошні у своєму настрої безвиході. Та цим і прекрасні.
