Skotiks — For You (LP 2025). Рецензія

Слухати: Spotify | YT Music

For You: чому дебют Skotiks заслуговує на увагу

Якщо ви стежите за українським гранжем, то напевно вже зустрічали його новий погляд, який прицільно дивиться на вас і на музику — нещодавній реліз київського гурту Skotiks.

Почати варто зі складу: молоді солістка та басист, а також барабанщиця, якій за 30. Відверто кажучи, обожнюю, коли музика об’єднує людей різного віку, професій чи життєвого досвіду. Це не те щоб рідкісне явище, але щоразу дивує так, ніби вперше. Тому особисто в мене гурт одразу викликає симпатію.

For You — їхній дебютний англомовний лонгплей. Ніколи не була на виступах Skotiks, але записи лайвів на YouTube допомагають краще зрозуміти проєкт. Забігаючи наперед, гурт упевнено почувається на сцені, хоча нестандартних шоу не влаштовує.

Перший трек не зачепив, хоча зроблений якісно. Акцент майже непомітний, що не може не тішити. Ну і саме звучання гранжу я люблю, тому це дуже цікавий досвід занурення у матеріал гурту.

Подобається, яку планку задали барабани: ритм не найскладніший, але приємний. Лірика проста й абстрактна, проте манера виконання це компенсує. Вокалістка цікаво використовує голос, особливо в останньому куплеті, ніби заграючи з фольковими інтонаціями. Саме це безумовно привернуло мене до Skotiks.

«Sleep Paralysis»

Теплий вітер перегрузу накриває вже з інтро. У поєднанні з м’якшим і спокійнішим, ніж у «For You», вокалом трек викликає спогади про поппанк нульових, особливо про Авріл Лавін (пам’ятаю, як слухала її в середній школі, крутячи дріт наполовину зламаних навушників). Але «Sleep Paralysis» звучить менш попсово й доросліше, хоча ностальгійна заволока все ще висить у повітрі, варто лише натиснути «play».

Фолькові інтонації, помічені в попередньому треку, з’являються і тут, додаючи пісні особливого шарму.

Словом, емоції позитивні. Навіть приспів приємно здивував незвичним текстом:

«And it seems that the door opens and a ghost comes in.
He will take my eyes and put them in margarine.
It's weird but I keep smoking in my dreams».

Останні два рядки особливо запам’яталися — вони створюють чіткі, майже об’ємні образи.

«Condition»

Драйв драйвом, а «Condition» спершу змушує зачекати. Програш на вступі та неспішний барабанний ритм вганяють у стан напруженого очікування. Скрип струн додає нарочитої недбалості, створюючи особливу атмосферу.

Ще з плюсів — басу на приспіві дали змогу нарешті проявитися. Бо, знаєте, басистів, звісно, не чути, а серце-то їх відчуває! :)
А якщо серйозно, я щиро радію, що він хоч трохи розкрився, адже принципово топлю за живий бас, а не синтетичне монотонне бурчання.

Щодо вокалу: складно сказати, що фолькові викрики вже починають набридати, утім вокалістка балансує на межі між власним стилем та одноманітністю. І це лише третій трек. Що буде далі? Слухаємо.

Лірика, на жаль, ні про що, тож навіть не намагайтеся вникати.

«Smash My Skull»

Тут і ритм-секція, і лід-гітара, і вокал на рівні, але треку не вистачає жвавості.
Темп розмірений, звук приємний, але одноманітна манера співу починає приїдатися.

Варто віддати належне Skotiks: попри спільну стилістику, усі чотири треки не зливаються в одне. Хіба що «For You» та «Sleep Paralysis» мають подекуди майже ідентичні барабанні партії.

Зате нарешті щось цікаве в текстах:

«Oh they know everything about you, my dear friend.
The amount of money you receive and how much you spend.
You are the same as all consumers, call me a maximalist.
You are held on a leash by the hand of the world of capitalism».

Критика капіталізму — оце вже несподівано. Добре, що не уславлення комунізму, бо то була б зовсім інша історія...Вибачте мені за мої жарти.Не скажу, що маємо глибокий аналіз, радше соціалку, якій ще далеко до лаконічної наждачної панкухи, але сама подача вже грубувата (чого варта лише назва треку). «Smash My Skull» несе в собі справжній дух Сієтлу. Ставлю плюсик, причому ручкою.

Sing songs

"Who wants to sing songs about explosions and bones,
About the people who die under the eye of the sky."

Хто хоче? Та багато гуртів. Тема війни актуальна вже не перший рік. Проте Skotiks подають її по-своєму. На жаль, Sing songs – один із найслабших треків альбому.

Інтро викликає сильні асоціації з основною темою Gallowdance (Lebanon Hanover) – тим самим, що вірусився в TikTok на думерський контент (мені заборонили використовувати слово "постпанк").

Вступ загалом непоганий, є навіть щось від вайбу Nirvana, але далі все гуться. Чогось не вистачає – можливо, тяжкості або кульмінації на приспіві. До фіналу нічого, крім виючого вокалу, не змінюється, тому трек звучить пустувато.

Good Cash Love

Якщо коротко: пісня протяжна, що мені подобається. Відчувається в ній щось поважне, мистецьке.

Зміст – рефлексія на тему смерті Кобейна:

"Is it the heroin's fault or
Maybe journalists throw us down?
Courtney Love, Cobain's wife.
He is dead but you alive."

О так, теорії змови! Ми ніколи не дізнаємось, чому він наклав на себе руки. Чи йому допомогли?

Як мінімум, Кортні Лав напередодні найняла детектива, щоб розслідувати використання картки Кобейна невідомим. А потім сама ж її анулювала, щоб обмежити його пересування. У крові співака виявили потрійну смертельну дозу героїну – одну таку вистачило б, щоб вбити або ввести в кому. Як він міг зробити три ін’єкції, а потім ще й застрелитися?

Is it the heroin’s fault, Кортні?..

Але досить трукрайму. Повернемося до альбому.

Good Cash Love похмура за змістом, але змушує задуматися. Це гранж. Це смак.

Only One in My Life

На початку звук дещо неординарний, навіть специфічний. І нарешті нічого не нагадує! Бек-вокал, що з'являється на мить, зачаровує.

Приспів енергійний, більше тяжіє до альтернативи. Його поєднання з агресивнішою основною частиною та колючими рифами робить композицію самобутньою й справді цікавою.

What if after death
We just dissolve
And never show up anywhere else?
Why you have to waste
Your precious life
To go to a stupid job
And live with an unloved wife?

Текст знову «соціалочка» – простий, але чіпляє. Можливо, саме тому він працює як треба.

Cats at the Station

Котиків люблять усі, за винятком якогось непохитного собачника.
У суспільній свідомості вони давно асоціюються зі стосунками, не в останню чергу через TikTok, де пари скидають одне одному відео з підписом «ми?».

«Cats at the Station» теж суміщає ці два образи, але у власній стилістиці, повертаючись до гранж звучання. Єдине, що Skotiks не надто вдало поєднали – це тему та жанр. За змістом це радше мала б бути романтична пісня, натомість вийшла певна невідповідність. Чи це мінус, чи нестандартний підхід – питання відкрите.

А поки пропоную прочитати рядки:

A lot of words, not enough action,
Let's go feed the cats at the station.

Після них одразу хочеться влаштувати подібне побачення. Виходить, гурт мимоволі допомагає безпритульним тваринам.

Straight Edge XXX

Чекали на антипропаганду? Тримайте.

Drugs drugs drugs sucks
This is a bigger scam
Than kill yourself with gun.

Якщо раптом хтось не в курсі, що таке стрейтедж – пояснюю. Колись знайомий сказав мені, що він прибічник цієї субкультури. Я кивнула, нічого не зрозумівши. А потім життя пояснило мені все.

Стрейтеджери принципово не палять, не вживають алкоголь і наркотики (іноді до списку додають утримання від безладних статевих зв’язків). Рух виник як відповідь на панк-сцену з її надмірним свободолюбством.
XXX, X і sXe – традиційні позначення стрейтеджерів.

«Straight Edge XXX» чітко доносить суть ідеї.
Шалений ритм (усе-таки стрейтедж – відгалуження хардкорпанку), агресивніші гітарні програші надають вокалу нових відтінків. Загалом це найжвавіша пісня альбому й, мабуть, найсильніша. У ній є драйв і божевілля, яких бракувало раніше.

Альбом «For You» упевнено оминув типову пастку для дебютантів: кожен трек звучить самодостатньо. Композиції різняться за темами, темпами, навіть напрямками й піджанрами, але водночас тримають міцну структуру лонгплею, тож реліз не здається рваним.

Тексти подекуди слабкі, та вдалих значно більше. У Skotiks відчутний власний стиль, що місцями перегукується з культовими виконавцями (тільки драйву часом бракує!).

І ще – у них чудовий басист, нехай дівчата дадуть йому більше свободи. Треки, де бас відіграє значнішу роль, звучать об’ємніше й повніше.

Єдиний жирний мінус – вокал. Фолькові викрики (не знаю, як ще назвати цю манеру виконання) спершу сприймаються як родзинка, але згодом починають набридати. Їх або варто якось інакше обіграти, або урізноманітнити вокал новими прийомами.

Побажаємо Skotiks успіхів!