Домашнє насильство. Ч2.
Трикутник Кармана
Добрий день, шановні читачі. Я дуже вдячний всім, хто прочитав мою дебютну статтю і сьогодні ми продовжуємо розпочату тему. Сьогодні ми поговоримо про драматичний трикутник, дізнаємось що це і покажемо на прикладі декількох життєвих ситуацій. Наше завдання не знайти винного, а розсіяти у своїй свідомості зерна для роздумів. Головна мета для кожного з нас - навчитись відповідати за власні дії, не шукати винних і не старатись врятувати тих, хто не просить про допомогу.
Основні ролі
Драматичний трикутник складається із трьох основних ролей:
Жертва - безпомічна особа, що не в змозі виправити будь-яку ситуацію самостійно. Постійно скаржиться на життя, але нічого не змінює. Жертві не потрібно вирішувати проблему, її головна ціль - знайти рятівника, який буде приділяти їй увагу.
Якщо спробувати допомогти жертві по-справжньому - вона проігнорує вас, розпочавши пошуки нових ігор. Їх Картман називає “Вічними жертвами”
Рятівник - той, хто замикає цей трикутник. Він постійно жаліє жертву, одак він не знає, що дієвого порадити жертві. Жаліє щоб жаліти, часто втручається тоді, коли цього не просять. Як правило, все закінчується образою за те, що ніхто не цінує його допомоги.
Переслідувач - головний на перший погляд антигерой нашої історії. Його основна риса - проявляти психологічний (а інколи і фізичний) тиск на жертву, щоб їй було на що жалітись. Причини такій поведінці можуть бути різні (бажання помсти, особиста неприязнь, з метою повчання і тд). В більшості він немає раціональної причини переслідувати жертву, але люто це робить.
Побутове насилля та трикутник Карпмана
Ось ми і дійшли до основної теми обговорення, заради якої я опублікував цю статтю. Для цього давайте проведемо невеличку інтеграцію драматичного трикутника в досить реальні ситуації.
Перед тим як розпочати, давайте зауважимо, що в реальному житті цей трикутник може розвиватись досить динамічно, пересікатись із іншими, де ролі можуть відрізнятись. В результаті ми можемо отримати набагато складнішу систему, в якій приймає участь набагато більше гравців.
Приклади інтеграцій
Побутове насилля буває абсолютно різне: батьки знущаються над дітьми, діти над старими батьками, чоловік б’є жінку і тд. Пропоную розглянути ці найлегші для уявлення сценарії, спробувавши знайти там драматичний трикутник.
Сценарій 1. Батьки-тирани і двійка
Дитина приховала від батьків двійку. Таке трапляється багато з ким, однак чому ми і наші діти так роблять? Зазвичай, щоб батьки не насварили. В такій ситуації діти виступають в ролі жертви, батьки - переслідувачі, а друзі чи бабуся - рятівники.
Батьки карають дитину за двійку, вона шукаючи підтримку знаходить рятівника.
Однак, цей трикутник замкнеться лише тоді, коли дитина обере збрехати замість того, щоб почати навчатись. Поступово, коло за колом, дитина почне брехати своїм батькам і може перестати вчитись, що негативно вплине на її майбутнє і відносини з рідними.
Сценарій 2. Немічні батьки і заклопотані діти.
Батьки постаріли, їм потрібна увага і допомога. Їх дитина або діти надто заклопотані своїм життям і зовсім не приділяють часу тим, хто “Вивів в люди”. Подібна бездіяльність і є проявом найстрашнішого тиску для самотніх людей. Вони шукають серед знайомих рятівника, який буде жаліти і підтримувати образу на заклопотану своїм життям дитину. Зв’язок між рідними втрачається і коло повторюється з кожним днем.
Сценарій 3. Чоловік б’є жінку.
За час свого життя я не один раз зустрічав ситуації, коли чоловік бив жінку, вона шукала рятівника, який послухає і підтримає (і нічого, в принципі, не зробить). Жінка таїтиме образу на чоловіка, котрий відчувши це - знову запустить це коло.
На диво, існує чимало таких “Хронічних жертв”, які нічого не роблять і продовжують коло образ. Чому чимало жінок ніколи не телефонують в поліцію, коли чоловік знущається над ними? Чому не подати на розлучення чи спробувати разом зрозуміти одне одного? Напевно, це просто нікому не потрібно в таких сім’ях.
p.s. я не роблю абсолютно всіх жертв винними у тому, що вони - жертви. однак, я чимало разів зустрічав “хронічних жертв”, що не хочуть нічого змінювати.
Підбиваємо підсумок обдуманого
Всі ми рано чи пізно потрапляємо у драматичні трикутники. Головне вчасно їх опізнати і зрозуміти, що жодна з ролей не виграє у подібних іграх. Єдиний шлях розірвати коло неприязней - раціональний діалог і бажання зрозуміти своїх близьких і знайомих. Лише дійшовши до здорового співчуття і розуміння цей трикутник руйнується.
