...дуже важливе. Я звернула увагу, як часто інші рекомендують нам казати собі “так”, не зневажати наші бажання - і це є правильно! - але є нюанс. Мені здається, нам варто також усвідомлювати коли саме ми можемо казати собі “так”.
Власний досвід - причина думки
Тож, я давно вже намагаюсь повернутись у продуктивний режим життя, яким жила кілька років тому. Це дуже важко, я ледве роблю щось протягом дня і мене це достобіса засмучує.
Наприклад, сьогодні (29.01) я мала прибрати вдома. До цього я також встигла зробити багато справ і цим задоволена. Але коли час прийшов до прибирання я чомусь починаю бути квола. Я знаходжу причини не робити цього, наприклад “ще трохи посиджу” або “та трохи відпочину”.
Коли я нарешті впоралась з етапом витирання пилу та подібним, на черзі далі - пилотяг. Перша думка, яка у мене промайнула “Ой, та можна вже завтра”. І тут я просто спинилась на мить і задала собі питання “Навіщо?”. Навіщо завтра? Чи я втомилась? Ні. Тоді чому на завтра? І тут, мабуть, вперше у житті, я свідомо сказала собі “НІ”. Ні, я зроблю це зараз.
Загальні думки про вміння казати собі “Ні”
Отож, чому це важливо, на мою думку? Гадаю, ми забагато дозволяємо собі інколи. Коли є моменти, у які варто відмовляти себе від певних дій (на вашу ж користь!), ми часто кажемо собі “Так”. Доволі часто ми шкодуємо про це також.
Наприклад, однією з причин переїдання може бути невміння сказати собі “Ні, я не буду це їсти зараз, бо я дійсно не відчуваю голоду наразі”.
Або, у спорті “Ні, я не буду пропускати заняття сьогодні” тощо.
Висновок
Інколи відмова собі може піти на користь. Треба усвідомити коли саме доречно відмовляти собі, або погоджуватись із собою. Ми не маємо стидатись помилок, коли вчимось казати собі ні, бо лише тоді ми зможемо дізнатись себе краще.
