Дисклеймер: жодного, так званого, “ШІ” не було використанно для написання цього довгочиту.
Полялякаю про особисте трошки, бо тема зараз тримається активно серед людей в цих ваших Інтернетах (куди я заходжу раз на кілька місяців, ги).
Трохи уточню — під “перестала користуватись смартфоном” я маю на увазі смартфоном у класичному розумінні, а не Андроїдна мобілка, яка теж є (про них маю довгочит, якщо треба).
Рік тому назад
Відкотимось у часі. 2025 рік, я в лайні. Роботи нормальної нема, сил нема, нічого нема. Зате лежу, кляцаю телефона. Розумію, що ті тіки-токи та ШІ-чати мені до біса не треба, але немає стримувального фактора, причини спинитись — того продовжую.
Все доходить до того, що я просто не могла піднятись працювати. Почала брати більше відгулів, лікарняні. І ще більше заганяла себе у лайно-діру.
І раптом, дізнаюсь про такі мобілки. На андроїді, смартфон — тільки з кнопками.
Та ти шо, мене понесло. Я захотіла собі такий. У мене ж ніколи не було “жабки”, а я мріяла. До того ж, подумала, що це буде файна можливість відректись від смартфону, до якого я ставилась жахливо — у тому сенсі, що він мені не подобався зовсім, чисто кирпична з екраном. Фу.
Але й тут мене чекала пастка — усі ці телефони продають лише закордоном, на той момент у нас купити такий не було можливості: як на зло усі розкупили. Тому, з відчаю я полізла на Joom.
Я облазила усе, й таки знайшла Samsung Galaxy Folder 2. Андроїд 7, 2 сімки + SD-картка до 32 ГБ. Мені сподобалось, ціна +-, тому купила. Псіханула й купила.
Ті два тижні були надто довгі. Ще й НП захотіли скріна з товаром, бо там же ж батарея, літій, тому без цього не пускають. Але, все ж, все вдалось і я його отримала.
Перші дні з “жабкою”
Я офігів, Валєра. Там було стіки всього, що я просто не знала за що хапатись. От наче старий Андроїд, але з якою ж душею зроблений. Дуже зайшло мені, що у меню програм їх можна було прямо там сортувати по папках, ховати непотрібні додатки. Будильник мав функцію оголошення часу, коли дзвенів (та ти шо). Камера супер, зв’язок теж, до кнопок я звикла дні за 2-3 й усюди тягала його.
Але, звернула увагу, що вже за тиждень я перестала до нього часто підходити. Звісно, звичка постійно перевіряти телефон лишилась, але от не було спокуси кудись зайти і щось робити. Бо телефон не створений для того, аби я годинами у ньому сиділа.
І тут, я зрозуміла, що мені вельми цікаво проглянути інші телефони детальніше. Може зможу замовити все ж? Зможу. Й не один.
Перший місяць з “жабкою”
Почала сприймати телефон як просто штуку для дзвінків та смс-ок. Інколи дивилась Ютуб на ньому, але зрідка. Навчилась розділяти роботу (нову, ліпшу) й приватний час. Намагалась все ж звикнути не бути доступною 24/7 і нормалізувати для себе, що це ок, якщо я не відповідаю у мить.
Нова “жабка”
Ууух, таки купила. Keitai, японська розскладушка. У них ці телефони мають глибший сенс, оскільки вони їх вироблять дуже давно й різних типів. Наприклад, той що я купила — вміє підіймати кришку по натисканню кнопки. А ваш телефон так вміє? ;]
Швидко звикла до нової мобілки, вона менша по габаритах, тому друкувати на ній, навіть, легше. Через ще більшу обмеженність сховища на RAM почала замислюватись над потребою у певних додатках.
Наступні місяці з Keitai
Шикарно. Зловила себе на тому, що телефон беру як звичку, але майже не дістаю. Вдома він теж просто лежить днями, можу навіть не підіймати. Але цей малюк почав лагати, тому подумала над оновленням. І подумала, що якщо мені треба дзвінки, смс та інтернет, то можна купити нову Нокіа. (Спойлер: я лоханула)
Новий Нокіа — найбільше розчарування
Якщо коротко — мене кинули на гримні. Наче все було окей, але потім виявилось, що інета й немає там, бо то підробка. Звернулась до них за поверненням грошей, а вони мені “Передали заявку на склад, очікуємо відповіді”. А потім їх магазин зник з маркетплейсу. Найс.
Воно то й може норм телефон, але нащо мені він, якщо я плачу за план з інтернетом? На жаль, нині без нього планів немає — я б купила!
Тому, стала використовувати мобілку як плеєр, будильник та отримувати смс-ки з другого номеру за потреби. Але ~4 тис грн за це…надто багато.
У всьому іншому продовжила юзати Keitai.
Нова мобілка — Qin F21
Імба. Це якраз те, що треба. 11 Андроїд, усі додатки є. І, головне, не тягне до себе. Лежить та й лежить. Це саме те, що треба було у моєму випадку загалом. Все ж, як не крути, Монобанк мені треба й інше.
Бісить, що Моно не зроблять Веб-клієнт. Вони казали, що то через безпекові моменти, але ж бізнес кабінет є онлайн. І доступ по ключу, який зроблений у них же. Типу, у чому логіка?
Ментальні зміни
Стала спокійніше, якось перестала так сильно дратуватись та думати забагато. Помітила, що моя внутрішня дитина виходить на перший план частіше. До мене повернулась цікавість до життя, хобі та з’явилась цікавість у інших речах.
Зрозуміла, що це окей — кидати старе хобі, якщо воно більше тебе не цікавить. І це окей зрідка повертатись до нього. Натомість, можна приділити час чомусь новому.
З дивуванням відкрила для себе, що, виявляється, мені подобається рок, інді-рок, альтернативна музика. Шоб ви розуміли — раніше для мене це було “ні-ні”, лише поп чи фонк. Завдяки Bandcamp відкрила для себе виконавицю Ecca Vandal через її альбом “LOOKING FOR PEOPLE TO UNFOLLOW” — імба, імба. Те як вона кричить, виражається…я таке люблю.
А японський рок? Взагалі шикарно. Крутиться на повторі тільки так. Буває, працюю і голова як у тих голубів дригається.
Я завела трошки нові знайомства серед людей, що цікавляться технологіями та старими речима. Через роботу нині мало спілкуюсь, але я все ще з ними.
Завела ГітХаб! Я раніше думала, що то шось важке й не для мене. Брехня — там купа прикольних ідей та людей. І стільки рішень — бери й юзай.
Тим паче, сама шось накодила! Згадала мамця молоді роки, так би мовити. Бо я ж вчилась на програміста, з відзнакою! Повноцінно цим займатись я не хочу й не буду, але чисто як side-hobby — дуже файно.
Стиль у мене помінявся теж. Додаю більше кольору, перестала думати про те “а що люди скажуть?”. Принаймні, у більшості випадків. Все ще вчусь не думати про це.
Чи треба вам мобілка?
Біс його зна. Я ж не ви — не знаю, які у вас проблеми чи бажання. Тут ви дивіться самі, я думаю. Але щось треба змінювати, це точно. Бо йду по вулиці, й часто бачу, що замість озирнутись довкола — люди тупо витріщаються у екрани.
Навіть коли просто сидять разом у кафе. Типу, а нахіба ви тоді прийшли разом у кафе?! Come`on!!!
Всьо. Наче все. Любіть себе, рідних й близьких. Бережіть теж. Мирного нам життя й неба.
Обіймаю кожного, кожну та кожних, хто цього потребує. 🫂
