У цій статті мені б хотілося порозмишляти на тему, яка останнім часом мене турбувала найбільше - чому всі навколо такі активні і успішні, а я - ні?
Або ж по іншому, чому я нічого не встигаю і відчуття ніби все проходить повз мене?
Що ж це за відчуття? Я думаю, більшості в нашому сучасному світі воно знайоме. “Стільки всього відбувається, що я не встигаю нічого зрозуміти” “Я не настільки продуктивна, як могла би бути” або “ Чому я не така успішла як він? Ми одного віку і він вже має бізнес а я досі ні...”
Це відчуття недосконалості, недостатньої успішності або продуктивності, думки про те , що я недостатньо класна і недостатньо успішна на свій вік в той час як однолітки вже заробляють перший мільйон і купують житло.
Таке відчуття до мене приходило поступово, та з кожним разом все більший мало вплив на моє життя і вкорінювалось в моїй самооцінці та побуті. Тому, коли це дійшло до моментів знецінення власних досягнень і небажання будь що робити, я зрозуміла, що я маю щось змінити.
Сучасний світ тоне в інформаційних ресурсах і медіа. І в цій купі всього своє місце знайшли соціальні мережі, які є напевно в кожного. Окрім в цілому загальної шаленої активності всього навколо , саме соціальні мережі і контент який вони містять я б і назвала причиною виникнення “культу продуктивності” , “успішного успіху” та інших схожих тенденцій, які загострюють це питання.
В певний період такий “естетично-продуктивний” контент висвічувався в стрічці одне за одним. І все це наганяло почуття того, що зі мною щось не так. До прикладу, я можу о 10 ранку лише пити м’ятний чай і снідати бутербродом, лише потроху починаючи цей день. Але на екрані тебе зустрічає людина, яка прокинулась о 5 ранку, зробила свою “рутину” , зробила естетичний сніданок у вигляді гарно нарізаної червоної риби, авокадо і зелені, потім сходила в спортзал , прочитала книгу з психології та вже готується медитувати а далі в планах вивчення декількох мов і відкриття власного проекту.
І виникало питання : Чому я так досі не роблю? Адже схоже, що саме такі дії приведуть до успіху і чогось неймовірного, це ж так продуктивно!
Та насправді, переглядаючи такі відео я лише більше сумнівалась в собі та була переконана, що лише такий стиль життя мені підходить. Ось ця культура зайнятості, як на мене, вона і є головним ворогом людини.
У певний момент я усвідомила, що маю багато бажань, але абсолютно нічого не роблю для їх втілення. "Колись, потім, якось..." — ці думки стали моїм виправданням. Замість того, щоб взяти до рук книгу, вивчити 10-15 слів з англійської чи спробувати щось зліпити з давно купленої глини, я просто відкладала все.
Парадокс у тому, що я знецінювала ці невеликі кроки, вважаючи їх надто мізерними для "продуктивної картини". У моїй голові сиділа думка: "Якщо щось робити, то тільки цілий день і без упину, не розмінюючись на дрібниці."
Тут хочу зазначити, що незалежно від людини, наш мозок в цілому стресово реагує на будь які зміни або розширення зони комфорту, намаючись захистити нас. Тому, в моєму випадку спрацювали соціальні мережі + власне небажання і потенційний стрес який передбачив мій мозок.
Починати треба з малого. Саме це й стало моїм золотим правилом. Першим кроком було подолання проблеми з дисципліною. Щоб перевірити себе, я почала вивчати нову мову щодня. День за днем, і мені вдалося зробити цей процес регулярним. Потім я взяла до рук книгу, яка мені подобалася, і почала читати хоча б по п’ять сторінок на день, не чекаючи ідеального "естетичного" моменту, бо він так може і не настати.
Що важливо, хоч це було не просто, я стала менше звертати увагу на телефон і тренди в соцмережах, від яких вже помічала залежність (це було відчуття, що треба зайти в мережу, щоб ніби задовільнити жагу отримати якусь інформацію та чимось заповнити свій розум . Поступово я перестала знецінювати свої зусилля і порівнювати їх з іншими.Це важливе усвідомлення “твого шляху” і твого “темпу” допомагає і нині робити свою справу недивлячись на інших. Ти робиш так - як зараз тобі комфортно, ти не зобов’язаний, не маєш квапитись і бігти щосили у невідомість.
Давнє бажання вивчити англійську на кращий рівень нарешті стало реальністю. Я почала з малих кроків: кілька нових слів щодня, коротке відео чи легкий подкаст. Це розширило мою зону комфорту, і мені стало простіше щось робити, не змушуючи себе. З часом нав'язана думка про гіперпродуктивність зійшла нанівець, адже я усвідомила , що навіть займатись вивченням чогось 15 хвилин на день краще, аніж взагалі не займатись.
Мій особистий досвід в цій історії, про те, що не варто звертати таку сильну увагу на соціальні мережі і те, що вони пропагують. Не варто знецінювати свої зусилля і старання, навіть якщо вони поки що не приносять мільйони. Цей мій шлях, моє життя і мій досвід. Не треба забувати відпочивати, адже у вирі цих сучасних тенденцій майже не залишилось культури здорового відпочинку і релаксу. Тому, щоб не “згоріти“ і цьому світі дозвольте собі на певний час забути про роботу і обов’язки, ваш організм і менталка подякує вам)
Інколи нічого не робити - це найкраще, що ви можете зробити.
дякую, за вашу увагу:)
