Вступ
Не так давно я робив відеоогляд Pizza Tower – божевільного платформера на ПК, де я згадував, що розробники надихалися іграми та мультфільмами 90-х років. (Можете ознайомитися з відео на моєму YouTube-каналі) Хоч самі автори брали за основу свого проєкту ігри про Варіо та Соніка, та мені більше віяло духом гри Jazz Jackrabbit: подібні анімації рухів, звуки, оформлення, використання попкультурних референсів тощо. Якщо не помиляюся, то саме Jazz став моїм першим ПК-платформером. Як правило, часто буває так, що старі ігри хороші лише в пам’яті. Зігравши їх знову через багато років, ти розчаровуєшся, і думаєш, «як у це можна було грати». Але в кожному правилі є винятки. І цим винятком став Jazz Jackrabbit 2 - швидкісний екшн-платформер 1998 року, створений компанією Epic MegaGames (так-так, EpicGames).
Сюжет
Гра є продовженням оригінальної гри 1994 року. Джаз має одружитися з принцесою, Євою Довговухою (Earlong, так я адаптував її ім’я, не вам мене судити). Але їхньому щастю заважає заклятий ворог усіх кроликів і, зокрема Джаза, підла черепаха та геніальний винахідник Деван Панцеренко (Шелл). Він бажає помститися за свою минулу поразку, тому викрадає весільну обручку з діамантом та тікає на машині часу. Розлючена королева кидає Джаза у в’язницю. Мабуть, через те, що той не зміг раз і назавжди подолати черепаху. Або вона просто не змирилася з ганьбою. Тепер перед Джазом та його братом Спазом стоїть задача - повернути обручку, почесть королеви та руку і серце Єви.
Сама ж гра починається з коротенької кат-сцени, в якій Джаз та Спаз борються з черепахами. Хоч у грі лиш дві анімаційні сцени, але виконані вони в дуже милому мультяшному стилі. Нагадуючи мультсеріал «Луні Тюнз». Та й взагалі, якщо глянути на гру, то вона має багато чого спільного із цим мультсеріалом і взагалі з елементами попкультури, в тому числі з іншими іграми.
Персонажі
Гра пропонує нам вибрати персонажа за якого ми гратимемо – одного із братів Джекребітів. Джаз – головний герой попередньої частини гри, зелений моторний кролик, з милою зовнішністю та бойовим настроєм. Спаз – його молодший брат, в процесі створення гри він став антиподом старшому братові та спершу виник як випадковий «прикол» одного з дизайнерів. Але кролик зі своєю карикатурністю та шаленим виглядом так усім сподобався, що його вирішили додати у гру. Загальна відмінність між персонажами – косметична, але кожен з них має свій унікальний трюк, який допомагає дістатися тих місць на рівні, які не будуть доступні іншому. Джаз здатен робити висхідні удари в повітрі, у той час, як Спаз має вміння до подвійного стрибка і таранити на бігу противників. А у доповнені до гри, також є можливість зіграти за сестру кроликів – Лорі, яка має здібності своїх братів.
Левел-дизайн, музика, візуал
У грі всього 4 епізоди по три локації, які складаються з двох (деякі з бонусним третім) рівнів. Обкладинка кожної глави є відсиланням на певний елемент попкультури, а якщо точніше, то це ніби адаптація титулки якогось іншого відомого проєкту: альбому «Purple Rain» співака Принца, х/ф «Назад у майбутнє», напрямку хіпі-руху, ігор про Донкі-Конга. Окрім основних епізодів у грі є додаткова глава, яка просто є несюжетним доповненням для гри, а її обкладинка відсилає нас на гру Doom II.
Самі рівні гри дуже запам’ятовуються, адже кожен з них унікальний, хоча не дуже новаторський: підземелля замку, лабораторія, демони, підводний рівень, одна із локацій – це відсилання на «Алісу в Дивокраї», вороги-черепахи – це пряма алегорія на ігри про Маріо, якого всі знають. У кінці кожної глави нас чекає бос, а от у першому розділі боси будуть в кінці кожного рівня, тож нудьгувати не доведеться. Вони не є складними, але до кожного потрібен свій підхід, оскільки боси мають свої механіки бою. Втім, їх швидко опановуєш та з легкістю долаєш.
Музика та звуки у грі достатньо динамічні. Кожна локація має свій тематичний саундтрек, яка грає в такт. А в комбінації з різними звуками самої гри: стрільби, криків та вигуків персонажів, польотів створюється хороше враження, ніби дивишся ті самі мультики на QTV чи Jetix. Анімація оточення створює антураж тих самих карикатурних дитячих мультфільмів, де анімація часто гіпертрофована, а персонажі корчать пики у відповідному звуковому тоні як у «Том і Джері», «Луні Тюнз», «Баґз Банні».
Геймплей
Метою гри є проходження рівнів від точки А до точки Б, мимохідь відстрілюючи ворогів. Гравцям доведеться збирати предмети, які дають різні ефекти на кшталт додаткового здоров’я, «цукрової лихоманки», яка дає тимчасове безсмертя. Монети у грі використовуються як валюта при зустрічі з торговцем. Якщо зібрати достатньо монет, торговець телепортує гравця в таємне місце на рівні, яке зазвичай наповнене бонусами. Кожна локація набита різними секретними кімнатами. Це абсолютна знахідка для гравців, які люблять знаходити таємні місця, портали та заховані предмети за межами звичних маршрутів. Персонажі мають стандартну зброю з нескінченною кількістю набоїв, але під час проходження можна дістати додатковий арсенал, який підсилить бойовий потенціал кроликів, оскільки різних бластерів у грі вистачає.
Унікальні здібності Джаза, Спаза чи Лорі допоможуть у проходженні, адже без суперстрибків, вушок-пропелерів, умінні ламати блоки на бігу чи в падінні не обійтися. Також гра зберегла особливість попередньої частини – супербіг, який звичайно не такий як в одного синього їжачка, але достатньо високий, щоб пробігати рівні. Звичайно побудова рівнів не дозволить пройти їх на повному ходу, як це, наприклад у Pizza Tower чи серії ігор про Соніка, але цього і не потрібно, адже гра хоче, щоб ти насолодився її виглядом та музикою.
Додатковий контент
Гра також має додатковий контент, що під час цього проходження стало для мене в цікавинку, бо у свій час спецепізодів у мене не було. Щоправда, ніякого сюжетного аспекту додаткові епізоди не мають, як і босів. А всі вороги чи елементи дизайну взяті з попередніх частин. Також у грі є можливість кооперативного онлайн-режиму до 32 гравців, та гри на одному пристрої з розділенням екрана для чотирьох осіб. Ці режими дають можливість зіграти в один із п’яти типів гри: кооперативне проходження сюжету, перегони, смертельний бій, захоплення прапору та полювання за скарбами.
Висновки
Чесно кажучи, під час проходження я не знайшов до чого можна було б причепитися в плані недоліків. Особисто я ні зараз, ні колись не стикався з якимись багами чи глюками. Графіка, як на мене, пройшла випробовування часом, адже навіть зараз має непоганий вигляд, так вона застаріла, але все ще хороша. Музика та звуки на висоті. Сюжет, основана частина з якого знову поза контекстом гри, а інша розкривається лиш на фіналі? Ну, мабуть, це єдиний недолік, як і у більшості ігор того часу. Тож поціновувачам стареньких платформерів рекомендую зіграти, якщо раніше не перетиналися з цією грою.
