Це дивно, та саме це місце люди так по-різному сприймають і вкладають свої сенси окрім просто фізіологічних. Для когось тут є чакра, хтось каже, що саме там відчувається душа, а в моєму випадку там темна матерія. Якщо вірити, що ми всередині носимо свій всесвіт, то у сонячному сплетінні моя чорна діра. І точно так само, як мало у нас розуміння про космічні чорні діри, так і у мене. Моментами здавалося, що її вже не існує, і там розквітнув сад, і гармонія дала друге життя цьому місцю, та зараз щось відбувається. Саме зараз, у цю секунду. Відчуття, ніби та енергія, сила і спокій, якими я наповнювала себе, тепер мають діру, куди вони зі швидкістю світла втікають.
Найкумедніше те, що люди збоку запитують, звідки брати стільки енергії, а у мене відчуття, що це агонія, в якій я чіпляюся за все, що люблю, за все, що мені дороге, за всі опори, що так довго всередині себе будувала.
Отож, моє сонячне сплетіння, моя темна матерія, я так хотіла б з тобою на каву, поговорити, почути, зрозуміти, що там ховається.
Мене звати Юля, а тебе?
