Сумовиння Місяця
Снить сего вечора місяць дивоглядно мляво ;
Ніби сама Красність вляглась на подушечки
Й кошлатить, клинячись у сон, в беззавважній легкости руки контури грудей.
На спині шовковій од лавин м'яких,
Гинучи, поринає у зомлівання протяжні,
Й марить очима у видива білі,
Що цвітіннями сягають блакить.
Та бува на чатовиння земне,
У млявому знічев'ї,
Зволить стекти невидимо сльозі,
А що поет благий і мрсник сну,
То злебедить в долоні бліду,
Слюдисту райдужками мов опал,
І в тельбусі зголубить, од сонця криючи.
Оригінал:
Tristesses de la lune
Ce soir, la lune rêve avec plus de paresse ;
Ainsi qu'une beauté, sur de nombreux coussins,
Qui d'une main distraite et légère caresse
Avant de s'endormir le contour de ses seins,
Sur le dos satiné des molles avalanches,
Mourante, elle se livre aux longues pâmoisons,
Et promène ses yeux sur les visions blanches
Qui montent dans l'azur comme des floraisons.
Quand parfois sur ce globe, en sa langueur oisive,
Elle laisse filer une larme furtive,
Un poète pieux, ennemi du sommeil,
Dans le creux de sa main prend cette larme pâle,
Aux reflets irisés comme un fragment d'opale,
Et la met dans son coeur loin des yeux du soleil.
Перший мій повноцінно оформлений переклад.
Якщо маєте досвід в перекладацтві та хотіли б поділитись критикою, або ж ви вивчаєте французьку й вам стало некомфортно читаючи даний переклад, прошу в довільній формі викласти ваші побажання:
@knur88
