Продовжуючи тему наявності двох канонів ЗВ варто окремо поговорити про те, наскільки різними шляхами пішли в них пояснення роботи і кольорової гами найвідомішої зброї в франшизі. Ці підходи концептуально дуже відмінні і мають свої переваги і недоліки.
Думаю багато хто чув історії про те, як на екранах збільшувалось кольорове різноманіття світлових мечів. Спершу були тільки блакитні і червоні. Потім на зйомках 6го епізоду виникла проблема того, що блакитний зливається з небом на Татуіні і колір змінили на зелений (благо було зручне пояснення зміни, оскільки Люк втратив старий меч в попередньому фільмі). А коли справа дійшла до приквелів, Самюелю Л. Джексону просто захотілось мати меч фіолетового кольору.
І це різноманіття породило потребу якось це все в каноні пояснювати.
Старий канон (Розширений Всесвіт/Легенди)
Конструкція
Я не буду тут зупинятись детально на всіх деталях конструкції. Можна як приклад поглянути на схему з одного з довідників:
Виділити вважаю за потрібне наступні речі:
В старому каноні кристали разом з лінзами виконували фокусуючу функцію (плюс давали колір). Джерелом енергії була окрема батарея. В ранніх мечах (“протомечах”) ця батарея була настільки великою, що її змушені були носити на поясі і приєднувати до меча проводом
Приклад використання “проводних” протомечів Натхненником світлових мечів стали силові мечі раката, які як джерело енергії використовували темну сторону Сили носія. Вперше вони потрапили в руки джиаї (предків джедаїв) десь за 27 000 років до подій фільмів.
Сам по собі світловий клинок був технічно світловою петлею, оскільки енергія доволі хитрим чином заверталась на певній дистанції назад в рукоять, але це робилось так щоб вихідні і вхідні потоки йшли настільки впритул, що петлі візуально не помітно. По лору всесвіту це забезпечувало мечам дуже високу енергоефективність. Енергія втрачалась тільки при контакті меча з чимось, а без оного майже вся енергія поверталась назад. Через це мечі можна було тримати в увімкненому стані тривалий час без підзарядки.
Було чимало різноманітних конструкції рукоятей. З подвійним клинком як у Дарта Мола, з вигнутою рукояттю як у Дуку, Ассаж Вентрес чи Дарта Бейна, мечі-шото з рукояттями по типу поліцейських дубинок як у Маріс Бруд і тд.
Маріс Бруд з мечами-шото Особливою унікальною конструкцією був світловий хлист. На відміну від класичного світлового меча, він мав матеріальну основу не тільки в рукояті. До неї приєднувався гнучкий провідник, навколо якого і формувалось лезо.
Дарт Лумія з світловим хлистом
Більш детальні огляди конструкції можна знайти наприклад на вукіпедії (саме вукі-, а не вікі-, це не опечатка). Там можна почитати і про пояснення того як робиться ця петля, і про додаткові властивості від використовуваних матеріалів, і про те як забезпечувалась робота меча під водою і тд. В рамках цього тексту я вирішив опустити зайві технічні деталі і зосередитись на більш помітних аспектах і відмінностях між канонами.
Кольорова гама
Мабуть першими хто спробував це все офіційно стандартизувати стали творці гри КОТОР (“Зоряні Війни: Лицарі Старої Республіки”, але часто гру називають по англомовній абревіатурі: “Star Wars: Knights of The Old Republic” - KOTOR). Вони додали жовті мечі і розбили джедаїв на 3 класи:
зелений для джедаїв-консулів (тих які більше покладались на Силу ніж на меч)
блакитний для джедаїв-захисників (тих хто більше покладався на меч ніж на Силу)
жовтий для джедаїв-стражів (збалансована позиція з використанням обох)
Логіка початкового вибору базувалась на відомих на той момент джедаях і кольорах які вони використовували (гра вийшла в 2003, тож при виборі враховувались фільми що вийшли на той момент). Ми бачили блакитні у Енакіна, Обі-Вана, раннього Люка. Всі троє були людьми дії, які більше були схильні до того щоб з “мечем наголо” кинутись в вир подій. Зелені були у пізнього Люка, Квай-Гона і Йоди. Мудріших персонажів, які не так сліпо кидались в ближній бій. Тож ці схожості власників однокольорових мечів спробували перетворити в правило і додали ще один колір для потрібної в умовах гри збалансованої спеціальності (схоже розробникам не повідомили заздалегідь про ідею Джексона для Мейса Вінду, тож вони замість фіолетового обрали для систематизації жовтий).
В інших роботах по всесвіту до цієї класифікації відносились достатньо вільно, тож з часом її почали використовувати з приміткою що вона була прийнята в часи Старої Республіки.
Виникла потреба в інших поясненнях. І стараннями авторів книг і коміксів у нас виросла нова, достатньо логічна система. Суть її зводилася до доступності кристалів.
Офіційне пояснення можна описати приблизно так: в різні часи джедаї отримували кристали для своїх мечів з різних джерел, але частина копалин з часом вичерпались, або були загублені. В якийсь момент основним джерелом кристалів стала планета Адега, кристали з якої мали відтінки синього і зеленого кольорів, які і стали традиційними для ордену. Пізніше популярним джерелом кристалів стала ще і планета Ілум, але кристали з неї зазвичай мали схожу кольорову гаму.
Тим не менш, не всі джедаї брали собі кристали з типових джерел. Деякі як Мейс Вінду заморочувались і шукали собі кристали іншого походження. Наприклад, Ейла Секура певний час використовувала рожевий клинок. Аді Галлія в окремих творах була помічена з помаранчевим, а її учениця Сірі Тачі мала фіолетовий клинок дещо іншого відтінку порівняно з Мейсом Вінду.
Книжки з часом додали ще одне відгалудження. Співвітчизники Хана Соло, корелліанські джедаї, мали власні традиції. Для них був типовим одяг зеленого кольору (прототипом корелліан були ірландці). А мечі традиційно вони носили з білими клинками.
В той же час сити в якийсь момент прийшли до масового використання синтетичних кристалів, яким вони надавали червоного кольору. Початково це було продиктовано відсутністю доступу до копалин з підходящими кристалами, а з часом багато ситів почали вважати що синтетичні кристали просто кращі (приклад згадки цього можна побачити в “Трілогії Бейна” за авторством Дрю Карпішина).
Джедаям також було відомо про синтетичні кристали. Але їх, як і різні “неспеціалізовані” камінці в старому ордені розглядали скоріше як запасний варіант для форс-мажорних ситуацій (у них багато чого було для форс-мажорних ситуацій передбачено, наприклад альтернативна процедура зборки меча, що дозволяла зменшити час з місяця до кількох днів, а за наявності вміння і одного дня).
Записи про такі форсмажорні методи стали фундаментом для нової генерації джедаїв що виникла в часи повстання. Люк свій зелений кристал зробив синтетичним по записам знайденим в хатинці Обі-Вана, а Корран Хорн використав записи свого діда і змайстрував меч використовуючи драгоцінне каміння доступне в піратському притулку (те як його один з штучних камінців підвів демонструвало що все таки не будь який камінь можна було використати). Багато з учнів Люка також пізніше використовували синтезовані кристали.
Кристал до речі не обов’язково мав бути один. Той же Корран Хорн в свій меч поставив їх аж 3, для того щоб зробити механізм зі змінною довжиною леза. А наприклад в другій частині КОТОРа додаткові 2 кристали могли давати клинку додаткові здібності. На зображенні меча Енакіна наведеному на початку можна помітити 2 кристали і регулятори довжини також.
Новий (діснеївський) канон
Конструкція
Ключовою відмінністю світлового меча в новому каноні стала концепція кайбер-кристалів, які наділили купою просто таки магічниз здібностей. Для конструкції меча ключовим стало те, що кристал тепер не просто фокусує енергію, він є її джерелом (а ще джерелом енергії Зірки Смерті).
Додатковим клопотом стало те, що тепер джедаї мали шукати собі свій власний кристал з яким у них зв’язок через Силу (прям палички з Гаррі Поттера). Особливо привередливим був кристал темного меча (пригадуємо третій сезон Мандалорця).
Якщо в старому каноні древні мечі характеризувались проводом до пауербанка на поясі, то в новому для них придумали гарду для відводу зайвої енергії (привіт Кайло Рену).
Змінився і лор світлових хлистів. В новому каноні відмовились від додаткового гнучкого провідника і замінили його на ускладнену і більш вимогливу до догляду конструкцію меча, де хитромудрим чином світлова дуга оримувала гнучкість (на мою думку, дарма вони ітак псевдонаукову сову конструкції меча натягли на ще більший глобус). Доводилось навіть бачити згадки про комбіновані мечі, які мали режими і меча, і кнута.
Окремо варто також згадати і “гелікоптерні” мечі інквізиторів, в яких 2 леза можуть обертатись навколо рукояті. В певному сенсі, вони ламають і так доволі псевдонаукову логіку роботи світлового меча навіть більше ніж нові хлисти, бо виникає дуже багато питань щодо шляху яка енергія згенерована в рукояті проходить від неї до певних положень під час обертання. Про те, як за їх допомогою інквізитори літають (2 нематеріальних циліндричних леза в якості лопатів це виглядає як аеродинамічний і фізичний абсурд, не говорячи про те, що у гелікоптерів обов’язково є другий гвинт, що забезпечує стабілізуючу тягу і не дає гелікоптеру обертатись в протилежну сторону від гвинта) я навіть і казати не хочу. Нажаль з логічністю технологій у Діснея все значно гірше ніж у Лукаса.
Кольорова гама
А от де фантазія (чи наркоманія, залежить як поглянути) з новими кайбер кристалами розгулялась на повну, то це з поясненнями кольорів.
По новому канону, початково кристал не мав власного кольору, але цей колір змінювався коли його знаходив відповідний джедай і колір відображав персону власника (що знову нас повертає до ранньої класифікації і способу прив’язати колір меча до манери дій власника).
Ба більше, кайбер кристали були достатньо розбірливими і визнавали лише носіїв світлої сторони. У випадку з ситами, вони мали відібрати кристал у вбитого джедая і потім виконати обряди підкорення кристалу власній волі, під час якого кристал ставав “кровавим” (червоним). Ну або “пофарбувати” Силою власний кристал при переході на іншу сторону. Якщо такий кристал потім “очистити”, то клинки з ним ставали білого кольору (як ті, які використовувала Асока після наказу 66).
Приклад “окровавлення” кристалу можна було побачити в грі Star Wars Jedi: Survivor.
На просторах мережі знайшов отаку інфографіку яка описує основні відоми кольори мечів і що вони мають значити в цьому новому каноні:
По суті, зелений знову символізує більш глибокий зв’язок з Силою. Синій використання Сили через фізичну силу (знаю як це звучить), жовтий позначає тих хто концентрується на практичних навичках, фіолетовий тих хто перебуваючи на світлій стороні використовує і темну, а опис помаранчевого наразі дещо під питанням після побаченого в серіалі про Асоку. Плюс є ряд проміжних/перехідних кольорів, унікальний чорний, “окровавлений” червоний і “вилікуваний” білий.
Взагалі Асока Тано і кольори кристалів це доволі показовий приклад в цій логіці. Початково у неї був один зелений меч, схильність до акробатики через Силу як у Йоди і явно непоганий, як для падавана, доступ до сили. Другий вона зробила вже після періоду навчання у Скайуокера, який дещо змінив її характер, і цей меч вже став жовтим. Символічно що до використання другого меча вона прийшла в результаті “інтенсивного бойового курсу” який їх влаштували Енакін і клони. Тож пояснення про практичні навички тут працює.
Окремої плутанини додає зміна кольору мечів Асоки за той час поки вони були у Енакіна. Обидва її клинки стали такого ж кольору як меч Скайуокера за якихось 6-7 місяців, але в той же час меч самого Енакіна за 3 роки перебування у власності Люка не змінився ані на йоту, як і зелений меч Асоки поки в неї вже був жовтий. Можна припустити що емоції Енакіна щодо колишнього падавана концентрувались на мечах, як останньому пов’язаному з нею артефакті, надто часто і це якось вплинуло. Але більше схоже на те, що самі автори вже плутаються в тому як ця зміна кольорів у них працює.
Вцілому, у нової схеми є один очевидний плюс: пояснення чому у всіх ситів виключно червоні клинки, а у джедаїв кольорі інші має певну логіку примусової фіксації, а не лише традиції (у випадку з ситами). Але в усьому іншому, як на мене, ця логіка переускладнена, надає зайвих “магічних” здібностей камінцям і має вдосталь дір навіть в тій здавалось би фіксованій логіці. Тому особисто я залишаюсь прихильником більш консервативного пояснення зі старого канону (тим паче там не було мечів-гелікоптерів). Тим не менш, варто розуміти і цю магічну логіку (якщо її так можна назвати) нового канону, оскільки саме на ній побудовані нові проекти що виходять зараз. Що ще Дісней нам презентує в майбутньому я щоправда боюсь навіть уявляти.
На цій “раніше трава була зеленіше” ноті завершуємо сьогодняшній огляд.
Да прибуде з вами Сила і здоровий глузд, якого не вистачає певним авторам Діснея.
