Chapter 4: «Όρος Δίκτη»
День у практикантів розпочався досить рано. Вже о шостій тридцять вони загрузилися в мінібус, який відвіз їх в околицю Іракліону, а саме до палацу “Кноссос”. На місці на них вже чекав керівник практики, тобто директор музейного комплексу.
— Калімера*, любі друзі. Мене звати Ніколаос. Радий вас всіх тут бачити. — Це був енергійний сивий чоловік, вбраний у лляну сорочку, шорти і сандалі грецького бренду “Zeus + Dione”, який був широко популярний на території всієї Греції, завдяки високій якості сандалів. — Більша частина палацу вже була досліджена і наразі являється музеєм “Кноссос”. — Він показав рукою на руїни, які були доступні для туристів. - Але є частина, яку ще не встигли дослідити і відкрити, як продовження музею. Це - підземелля древнього палацу.
Ксантея глянула в сторону підземелля. Наразі видно було тільки скло, яке відділяло туристичну зону від закритої. А за склом знаходилися якісь амфори. Дівчина трохи відбилася від групи і підійшла ближче до скла. Тепер було видно, що там є сходи вниз до лабіринту.
— Ксанті? — Адоніс підійшов ззаду до дівчини і глянув на те, що вона розглядає. — Ти вирішила заздалегідь почати досліджувати нашу зону практики?
— Я не знаю, щось мене сюди притягнуло. — Ксантея відволіклася від скла і глянула на Адоніса.
Коли всі студенти підійшли до території дослідження, Ніколаос відкрив скляні двері і група пройшла всередину, де вже стояли готові археологічні валізки з інструментами. Також Ніколаос роздав усім распіратори і усі вирушили сходами вниз, тримаючи в руках ліхтарики.
Коли група спустилася перед ними з’явилися червоні ворота з колонами, на яких був орнамент.
— Діктіс і Олександра, — Ніколаос повернувся до пари студентів. — Ви займаєтесь орнаментом на колонах. Ваша задача — роздивитися всі символи, сфотографувати і ,за потреби, зазначити стерті або зниклі фрагменти.
Студенти прийнялися до роботи, а частина групи відправилася далі до лабіринту.
— Шановні практиканти, ніхто не знає ходів у цьому лабіринті і його розміри нам відомі лише приблизно. Тому ми не розділяємося, а працюємо гуртом. А ще, — Ніколаос витягнув зі свого рюкзаку червону мотузку и почав прикріплювати її за допомогою карабінів, що були на таліях студентів усім, хто був там присутній. — В жодному разі не можна відстібати цю мотузку від себе. Будь ласка, контролюйте це. — Він суворо оглянув усіх практикантів, впевнившись, що всі пристібнуті до мотузки. —Також дивимося під ноги, над головою, щоб випадкого не зачепити скорпіона, змію чи павука.
Від цих слів Ксантеї стало не по собі. Та й не тільки їй. Вона побачила, як Єлені теж зіщулилася і підійшла до неї.
— Все буде добре, Єлені. Це цікава робота. Принаймні краще, ніж проходити практику у бухгалтерії. — Ксантея спробувала підбадборити свою подругу.
Час минав, практиканти уважно досліджували стіни та рисунки на них. Переважно на стінах було зображення бика та самого мінотавра. Ксантея читала міф про мінотавра, тому малюнки на стінах були їй зрозумілі, аж раптом вона побачила на землі щось золотого кольору. Воно вело вглиб лабіринт, завертаючи то тут, то там. Дівчина почала слідувати золотій нитці, пока перед нею не впав звернутий пергамент. Вона оглянулася, щоб зрозуміти звідки він міг впасти, але окрім кам’яних стін, стелі і підолги не було нічого. Ксантея розвернула з хрускотом пергамент. На вид він був дуже старий, а на ньому були написи давньогрецькою мовою, а також була зображена якась пектораль, принаймні на це воно було схоже, гора і поруч підпис “Όρος Δίκτη”.
— Гора Дікті значить.. — Прошепотіла Ксантея сама до себе.
— Ти щось казала? — Поряд з дівчиною з’явився Адоніс і поглянув на те, що було у неї в руках. — Нікому цього не показуй. Я тобі пізніше поясню, що це, а зараз сховай це до рюкзаку.
— Що? Чому? Як ти взагалі тут опинився? — Ксантея так само шепотіла і з подивом глянула на Адоніса.
— За тобою слідкував, щоб ти не потрапила у халепу. Бачила як далеко ти відбилася від групи? — Він узяв Ксантею за лікоть і повів назад.
— Я знайшла! — З глибини почувся голос Єлені. — Тут амфора з розписом, і судячи з усього, із золотими монетами!
Уся група забралася навколо Єлені і амфори, яку вона знайшла. Ніколаос трохи детальніше розглянув амфору, дістав у латексних рукавичках звідки монети і посвітив на них ліхтариком.
— Сімнадцяте століття до нашої ери, скоріш за все.. — Задумливо випалив Ніколаос. — Ми знайшли подібні і західному крилі палацу. Але ці варто ще буде відправити на розгляд нумізматові*.
Він огородив амфору обмежувальною світловідбивною стрічкою.
— Працюємо ще тридцять хвилин і виходимо. Тут багато пилу і піску, що може бути шкідливим для легень і слизистої.
Коли дослідження було призупинено, група вийшла надвір. Ксантея скривилася від яскравого сонця і поглянула на екран свого телефону.
— Ми пробули в підземеллі чотири з половиною години. — Вона звернулася до Адоніса і Єлені.
— Хочу щось з’їсти. — Випалив Адоніс.
— Як завжди. — Єлені закотила очі. — Ти тільки про харчі думаєш.
Адоніс здивовано глянув на сестру.
— Я зараз подивлюся, як ти будешь уплітати гірос.
— Пропоную піти щось з’їсти в околиці. — Втрутилася Ксантея до словесної суперечки брата і сестри і глянула в телефон, шукаючи якісь таверни поблизу. — Тут є таверна “Легенда мінотавра”.
— Куди йти? — Адоніс узяв телефон Ксантеї та глянув на адрес.
Таверна знаходилася неподалік, тому компанія друзів дійшли туди пішки. Єлені замовила свій улюблений гірос*, Ксантея вирішила обійтися мусакою*, а Адоніс - домадес*.
—- То як ти знайшла ту амфору? — Адоніс звернувся до своєї сестри, потягуючи апельсиновий сік через трубочку.
— Не повіриш. Я випадково наступила на кам’яну плиту і поряд зі мною відчинилися ворота, за якими була ця амфора. — Єлені подивилася на брата і на подругу. — Мені здається там було ще щось.
— Це дуже старий лабіринт і всі ми знаємо його історію. — Ксантея відкинулася на стільці. — Я впевнена, що там є щось більш маштабне. — Адоніс нервово глянув на Ксантею, але вона все зрозуміла.
Вже вдома, коли дівчата у своїй кімнаті прийняли душ та всілися дивитися серіал, до них без стуку зайшов Адоніс.
— Ксантея, на хвилинки. — Він виглянув з-за двері. — І рюкзак захопи.
Єлені перевела спочатку на Адоніса, потім на Ксантею здивований погляд.
— Що у вас за тайни від мене? — Вона обурилася. — Ну ні, я піду з вами.
Ксантея закрила обличчя долонею.
— Добре. — Адоніс все ж таки зайшов до кімнати дівчат. — Ксантея, показуй свою знахідку.
— Ти щось знайшла і не сказала нічого, ані мені, ані Ніколаосу!? — Обуренню Єлені не було межі.
— Тихо. — Адоніс приставив вказівний палець до уст Єлені.
Ксантея дістала зі свого рюкзака пергамент і розвернула його. Адоніс і Єлені сіли ближче до неї.
— Гора Дікті. — Ствердив Адоніс і продовжив оглядати пергамент далі. — Пектораль.. — Він ще більше розгорнув пергамент і зачитав. — «Коли останній промінь сонця торкнеться Дикті, брами знову відчиняться. Під каменем, де колись був схований син богів, спочивають ті, чиї імена не повинні бути забуті.» — Далі пергамент був обірваний.
— Це що? — Єлені спантеличено дивилася на брата.
— Завтра ми їдемо на гору Дікті. — Рішуче випалив Адоніс. — Як раз розкопок завтра не буде.
— А з нами ти не хочеш це обсудити? Може в нас інші плани. — Знов обурилася Єлені.
Брат нічого не відповів, а лише узяв пергамент і покинув кімнату дівчат.
— Дивний. — Видохнула Єлені. — Я спати. Добраніч. — Блондинка накрилася ковдрою і повернулася обличчям до стіни на своєму ліжку.
Ксантея взяла свій ноутбук і почала шукати інформацію щодо гори Дікті, але окрім відомого усім міфу про те, що мати Зевса - Рея переховувала його там від його батька - Кроноса, нічого не могла знайти.
* Калімера (Καλημέρα) — грецьке привітання, що означає «добрий день» або буквально «добрий ранок».
* Нумізмат — людина, яка колекціонує, досліджує та вивчає монети, медалі та інші старовинні грошові знаки.
* Гірос (γύρος) — традиційна грецька страва: м'ясо, обсмажене на вертикальному рожні, яке подають у піті або на тарілці з овочами, картоплею та соусом.
* Мусака (μουσακάς) — традиційна грецька запіканка з баклажанів, м'ясного фаршу та соусу бешамель.
* Долмадес (ντολμάδες) — виноградне листя, фаршироване рисом, часто з м'ясом, зеленню та спеціями.
