Таємниця Старого Дуба
У маленькому селі на околиці густого лісу стояв старий дуб. Його називали «Дуб Віщуна». Згідно з легендою, цей дуб виріс на місці, де колись впав метеорит. Його коріння, за словами старожилів, сягало настільки глибоко, що торкалося центру землі.
Марійка, десятирічна дівчинка, яка жила неподалік, завжди любила грати біля дуба. Одного разу вона помітила, що з дупла дерева виглядає щось блискуче. Це був шматочок старовинного дзеркала. Піднявши його, Марійка побачила, що в дзеркалі відбивається не тільки її обличчя, а й загадкові місця, яких вона ніколи не бачила.
Вночі, коли всі спали, дівчинка вирішила повернутися до дуба. Як тільки вона торкнулася дзеркала в дуплі, її перенесло в інший світ — ліс був таким самим, але всі дерева світилися м'яким зеленим світлом, а вдалині виднівся замок. Біля дуба стояв старець із білою бородою.
— Ти вибрана, щоб захистити наш світ, — мовив він. — Цей дуб — портал між світами, і тепер він потребує захисника.
Марійка отримала від старця магічний ключ і завдання — охороняти дуб, адже з іншого боку порталу можуть прийти істоти, які знищать обидва світи.
З того часу дівчинка жила подвійним життям: удень вона була звичайною сільською дівчинкою, а вночі — охоронцем порталу між світами. Але це був лише початок її пригод, адже одного дня з іншого боку з’явилася істота, яка назвала себе «Лісовим Тінем».
Марійка завмерла, дивлячись на Лісового Тіня. Його постать була схожа на клубок темного диму, з якого світилися червоні очі. Тінь не розмовляла, але її голос звучав у голові дівчинки:
— Звільни мене, дитя. Цей дуб захопив мою силу, і я більше не можу існувати у своєму світі.
Марійка відчула холодний страх, але ключ, що висів на її шиї, почав світитися теплим золотим світлом. Слова старця пригадалися їй: «Дуб завжди показує правду тим, хто слухає серцем». Вона стиснула ключ і зробила крок уперед.
— Ти не можеш зруйнувати цей світ, — сказала вона твердо. — Але я можу допомогти тобі повернутися в твій, якщо ти обіцяєш більше не приходити сюди з лихими намірами.
Тінь затремтіла, а її голос став слабшим:
— Як ти, дитя, можеш допомогти мені?
Марійка зрозуміла, що дуб і ключ не випадково вибрали її. Вона доторкнулася до дупла, і з нього випромінилося сяйво, огортаючи Тінь. Дуб почав промовляти голосом старця:
— Зло має свій світ, як і добро. Але рівновага відновлюється лише через прощення. Відпусти свій гнів, і ти повернешся туди, звідки прийшов.
Марійка побачила, як Тінь зупинилася, ніби вагаючись. Нарешті вона прошепотіла:
— Я згоден.
Сяйво стало яскравішим, і Тінь зникла в імлі, залишивши по собі лише слабкий подих вітру. Марійка впала на коліна, відчуваючи, як сила дуба проникає в її серце. Старець більше не з’явився, але дівчинка знала: вона виконала свою місію.
З того часу дуб більше не відкривав порталу, але Марійка часто відчувала його теплоту, коли проходила повз. Вона розуміла, що стала частиною великої історії, яку ніколи не розкажуть, але яка завжди буде жити в її серці.
А дуб продовжував стояти на своєму місці, як мовчазний охоронець рівноваги між світами.
Дізнайтеся більше захопливих історій
