Марнота

Дні, мов довгі безбарвні свічки, стікають на руку, яка з їхніх залишків виліпить нову свічку, аби та ще раз стекла на долоню безформним закінченням дня.

Завтра все почнеться знову, бо завтрашній день буде не кращим і не гіршим, аніж день сьогоднішній: виліплений із нудьги, туги і одноманітності він постане перед нами, не даючи нам жодного шансу його уникнути. І дарма, що ці дні повняться сонячним світлом — його промені ржавіють дорогою, доходячи до нас брудним залізяччям, пил від якого осідає в легенях. Дні, повні повітря, вдихаючи яке почуваєшся як у льоху з вологими і прогнилими стінами.

Дні повні часу — переробленого, перетравленого, поганого. Їхні ймення вишикувались у довгі списки: понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя, понеділок, вівторок, середа, четвер.. Повільні колони днів, цілі паради днів у одностроях — вивітрених, брудних і порваних, як прапори, необачно забуті на флаґштоках.

Зчорніла сталь ночей, що немов цвяхи вбита поміж днів, щовечора наповнює все запахом мазуту і темряви. Ліжка висолоплюють язики постільної білизни, готуючись проковтнути наші тіла. У їхніх м’яких горлянках видніється простір сну: глибокий і вузький як могильна яма. Короткий, ніби любов.

Після сну прокидаєшся втомленим та напівпрозорим, зіржавілим, як ранкові промені сонця. Багряний світанок запалює ще одну свічку дня. Залишається тільки підставити руки.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Rostyslav Kuzyk
Rostyslav Kuzyk@bez_nichoho

поет, кажуть

88Прочитань
6Автори
10Читачі
На Друкарні з 21 липня

Більше від автора

  • Наступна зупинка не має значення

    Ми веземо свою печаль до великого міста. Великого-великого міста, повного таких же смутних самотніх людей.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Зодягнувшись у сни і недобрі повір’я

    Ночі після таких днів видаються засідками. Ліжко — місцем, з якого немає як втекти. Зрештою, куди не лягай — усюди тебе буде спіймано, усюди на тебе чатують.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Холодає

    Тепло ще побуде з нами якийсь час. Мінливе, ослабле, воно ставатиме кволішим день за днем. Як і світло, яке помалу буде перетворюватись у монотонну байдужу сірість. І нічого з тим не вдієш. Це доведеться прийняти, як приймають пігулки або приймають втрату.

    Теми цього довгочиту:

    Література

Вам також сподобається

Коментарі (2)

💔 в саме серце!

Вам також сподобається