Найгірше у нашому житті, це бути заручником обставин. Але інколи люди просто не здатні вийти з своєї зони комфорту.
Чи знайоме вам відчуття, коли ви плануєте зробити зміни у своєму житті, наважитись на щось, але є щось що вас утримує у цій ситуації у якій ви зараз, навіть якщо вона вас не влаштовує?
Внутрішній дискомфорт
У психологічній науці існує явище, яке пояснює відчуття невпевненості людини, та її дискомфорту порушенням внутрішнього балансу. Стан балансу називається гомеостазом, і він, відповідно може бути порушений, що в свою чергу викликає (в залежності від школи психології вони мають різні назви: неконгруентність, когнітивний дисонанс та ін.) внутрішні конфлікти.
Особистість, в залежності від своєї релігії або переконань (релігія та віра також є переконанням, але так треба), по-різному вирішує такі проблеми. Хтось вважає що це його доля та виклик, хрест, хтось просто мириться, оскільки не хоче зайвий раз напружуватись, дехто вважає що його нічого не може стримати та зрештою вибирає себе та свої інтереси. Звісно що основною темою цього посту є самопереконання. Тобто відмовки і утримання себе.
Подумай, чи є у твоєму житті те що ти мрієш зробити або почати, але у тебе є постійна відмовка чому ти не можеш цього зробити. Яка це відмовка? Наскільки вона є об’єктивною та у чому саме вона тебе обмежує? Важливо саме усвідомити, чи це є об’єктивною обставиною, чи просто відмовкою. Якщо це обставина, то як саме вона тобі заважає?
Побороти дисонанс. Піти на ризик та зняти обмеження
На мою думку, нав’язливі думки, які не дають чоловікові мислити чисто є його перешкодою та величезним мінусом, який потрібно викреслити.
Нам потрібно завжди думати над тим, як ми можемо позбутись цих нав’язливих думок та чому саме вони нас переслідують. Шляхи вирішення є завжди. Змиритись та відпустити також вихід, але це підходить не всім, оскільки у більшості випадків може нашкодити. Позбутись того що тобі надокучає завжди є ризиком, у контексті зовнішніх обставин. Зняти обмеження які на тебе накладають інші люди (негативні стосунки, поганий шлюб), піти з батьківського дому будувати власне життя, прокладати шлях до фінансової незалежності, мати недоспані ночі через працю заради зняття обмежень, залишити роботу (чит. стабільність) та відкрити власну справу (ризик та нестабільність).
Всі вищеперечислені речі, переважно є тим що ми називаємо “новим етапом у житті”, але не всі готові ризикнути для того щоб його почати, оскільки у більшості випадків ми придумуємо собі обмеження та не віримо у себе. Це страх.
Мораль
В чому ж сенс заголовку посту? “Ти повинен зрозуміти для чого ти це робиш”.
Перед моїми очима ситуація, яка присутня у нашому житті у багатьох сім’ях. Чоловік, батько кожного ранку на прокидається для того щоб іти на роботу яку він не любить. Вона йому не подобається, на нього зривається його керівник (просто тому що він може на ньому це робити, не через погану якість роботи), йому стало не цікаво та він не бачить у ній ніякого практичного сенсу та натхнення виконувати поставлені йому задачі. Але він повинен це робити, оскільки у нього є кредити, сім’я, він не може втрати цю роботу через те що йому не можна ризикувати та не бути в стабільності. Дні повторюються, він мріє виплатити кредити та нарешті звільнитись від ярма. Це те, для чого він живе. Звісно, що у такій ситуації він може і сам “зганяти” стрес на дітях або на дружині або випивати.
Не отримує натхнення, але усвідомлює що у нього є відповідальність утримувати свою сім’ю хоч його робота яка займає більшість його дня не приносить йому задоволення. Після виплати кредиту він також нічого не змінює, бо робота це стабільність та впевненість, комфорт.
Я вважаю, що чоловік повинен прагнути до самостійності. Життя лише завдяки власним зусиллям. Зовнішні обставини можуть його обмежути та не дають думати чітко, нав’язливі думки забирають у нас можливість продукувати ідеї та інколи заважають спати. Кожна дія яку ми робимо повинна мати сенс, ми не можемо жити по-іншому, безсенсовість викликає депресію, не думаю що це треба пояснювати. Неможливо уникнути нашої ситуації про чоловіка з кредитом, проте більшість чоловіків у ній все своє життя. Уявляючи японських “селеріменів”, я дуже засмучуюсь, бо мені шкода їхньої долі.
Зміна світогляду, заклик
Хлопці, ми живемо зовсім іншому світі з можливостями. Бажання стабільності є людською та природньою, я не можу її засуджувати. Але я не готовий, як і багато молодих хлопців все своє життя витрачати на когось та на заробляння грошей комусь. Знаєте приказку? “Я працював у автомобільній компанії все життя, але я так і не зміг дозволити собі купити автомобілі які я продавав”…
Американська мрія яку ми хочемо жити в Україні не може працювати. Бажання стабільної роботи та доходу, та “тримання” за нього було викликано бурхливими та непередбачуваними часами минулого, коли люди втрачали доходи та були у злиднях. Це їхня мрія. Ми живемо у стабільному світі, який не дуже зміниться.
Смішно? Подумали про війни? А для чого витрачати життя яке може обірватись кожної ночі від ракети або дрону на дії у яких ти не бачиш сенсу та ярмо?
Ми повинні черпати натхнення у кожному дні, отримувати бажання та хотіти прокидатись зранку. Третину життя ми витрачаємо на сон, на відновлення сил. Але для чого саме тобі потрібні ці сили, для чого саме ти прокидаєшся зранку? На кого ти витрачаєш свій ресурс? Чи обов’язково тобі витрачати свій ресурс на те, що тебе не захоплює та на те, у чому ти не бачиш сенсу?
