Японська їжа дуже відрізняється від нашої. Тут є речі, які мені подобаються більше, і є те, що не подобається взагалі. Чогось, звісно, не вистачає.
Тут настільки багато всього незвичного та навіть дивного, що я й досі не можу визначитися, як перевести усю цю інформацію у формат структурованого тексту. Тому наразі просто розкажу про одну цікавинку, на яку натрапила випадково.
Минулого тижня я фотографувала залізницю з моста Хіджірі. Це відоме місце, оскільки потяги тут курсують на різних рівнях, і якщо терпляче почекати, можна зловити момент, коли червоний, жовтий та оранжевий будуть у одному полі зору.
Після півторагодинної прогулянки та 15 хлин на мосту вже був час повертатися, але я побачила цікаву чергу. Черги у Японії – не дивина, вони тут скрізь і практично завжди. Люди після роботи стоять на вулиці, на вузенькому людному тротуарі, притискаючись до стіни, щоб не заважати перехожим, і терпляче чекають, коли звільниться столик у їх улюбленому кафе чи ізакаї.
Але ця черга утворилася вдень і стояла біля невеличкого кафе європейського стилю. Хм…
Звісно, я підійшла ближче, щоб подивитися, що ж там таке.
Місце називається Soup Stock Tokyo (https://www.soup-stock-tokyo.com). Звучить цікаво. Мабуть, і я постою трохи, щоб перекусити, адже час вже майже обідній.
Усе виявилося значно цікавіше, ніж видавалося на перший погляд. У меню, вивішеному на дверях з вулиці, значився борщ!
Заклад невеличкий, замовлену їжу можна з’їсти на місці або забрати з собою. Також позиції з меню доступні у замороженому і сушеному вигляді.
Так, так, супи у замороженому та сушеному вигляді!
Японія, як на мене, - це мрія українського туриста. У нас, щоб купити легку, поживну та смачну туристичну їжу, треба їхати у спеціалізований магазин чи замовляти її через інтернет за чималі гроші. Проте навіть це все одно не гарантує смаку та якості. Знаю з власного досвіду.
Тут же сушать і пакують по зіп-пакетах практично все. І продають у кожному продуктовому магазині за ціною повсякденної їжі.
Я замовила собі борщик для споживання на місці.
Приготувати класичний український борщ у Японії - це задача з зірочкою.
Почнемо з того, що, тільки приїхавши сюди, я два тижні шукала, де купити нормальну каструлю.
Звучить смішно, але…
По-перше, у центрі Токіо немає Сільпо, АТБ та Епіцентрів. Тут скрізь лише так звані Convenience Stores. Це маленькі маркети з переважно готовою їжею, снеками, напоями та дрібними товарами першої необхідності, типу носочків, пластиря, блокнотів та вологих серветок. І ніякого вам стелажа з капцями, каструлями та гірляндами вперемішку.
Кухонне приладдя слід шукати у магазинах побільше, які теж треба ще знайти.
По-друге, різного роду ємностей у магазинах побільше тут повно, але переважна більшість з них пристосована для приготування місо супу чи раменів. Супу чи борщу у такому не наваришся.
Купити каструлю, нормальну у нашому розумінні, можна у спеціалізованих крамницях типу “Все для дому” або у дійсно великих магазинах, організованих за принципом нашого Епіцентру.
Тут правда є практично все та майже на будь-який смак.
Навіть таке, якщо ви хочете вразити борщем одразу дуже багато японців:
Але навіть якщо ви подолали усі складнощі з орієнтацією на місцевості та пошуком правильного магазину і роздобули омріяну каструлю, почивати на лаврах зразкової господині ой як рано.
Далі ви побіжите шукати буряк!
На полицях з овочами ви його точно не побачите, бабусь на базарчику тут немає, а місцеві дядьки на ринку запропонують вам китайську зимову диню, редьку дайкон, корені лотоса, але не буряк.
У Токіо цю проблему ще можна вирішити, якщо вперто рухатися до поставленої цілі, а от на перефірії шукати практично марно. І зовсім не тому, що наш улюблений овоч тут не росте через особливості клімату чи грунту, а тому, що у Японії немає розвинутої культури його споживання.
Зрідка можна побачити бурячок, що росте на полі чи городі десь у сільскій місцевості, проте він там швидше за все на корм тваринам або заради декоративної червонуватої зелені для прикрашання страв. Не білий кормовий, а саме червоний столовий буряк.
У Токіо у деяких спеціалізованих овочевих крамницях або крупних супермаркетах можна зустріти чищений вакуумований бурячок, тоді вам дуже пощастило. Можна знайти консервований - теж нічого. А можна ось такий:
Тут уже вирішуйте самі, наскільки це велике щастя. Скажу тільки, що 518 єн за нинішнім курсом - це приблизно 140 грн.
Ну і на довершення всього ви ще трошки пошукаєте сметану. Не даремно ж її тут на Амазоні пропонують.
Так от. У замовленному мною токійському борщі немає ані буряка, ані сметани. Він зроблений з гов’ядини, картоплі, цибулі, моркви та на смак чогось схожого на томатну пасту. Страва приправлена селерою, лимоном та йогуртом.
В цілому, смак борщу цілком вгадується, хоч і здається трошки дивним. Як на мене, то непогано.
Вартість такого перекусу складає 560 єн (155 грн.) за весь набір.
