Друкарня від WE.UA

“ Трійня “

Заходили ми — троє:

Дві сторони однієї медалі,

У закулісся, за дзеркала

Вели нас спіралі сумні.

Пішли у ліси — там пусто.

Минули замети — без кроку.

Вірили слову — марно.

Вбили себе — по-справжньому.

Виходили вже — двоє,

Без даху, без імені й дому.

Куди ведуть дороги — байдуже.

Підемо — у невідому глушину.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Віктор Шевчукевич
Віктор Шевчукевич@shevchukevich

Історії та висновки

105Довгочити
2.7KПерегляди
10Підписники
На Друкарні з 2 жовтня 2024

Більше від автора

  • “ Любов в картині “

    Молодий художник Філіп випадково помічає незнайомку в кав'ярні й вирішує намалювати її портрет. Та поки олівець ковзає папером, реальна дівчина поступово зникає, поступаючись місцем образу, створеному його уявою.

    Теми цього довгочиту:

    Коротка Проза
  • “ Лазарет “

    В лазарет ступаю я,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Човен надії ‘

    сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр

Це також може зацікавити:

  • Доля родин після репресій

    Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Штиль | цикл “ретроград“

    Провалля, ніч, забуття — але в самому серці темряви лишається рамка. У ній — море, не спомин, а поклик. Навіть якщо штурвал зламано, простір мовчить, і руки опущені — хвиля все одно йде назустріч.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Доля родин після репресій

    Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Штиль | цикл “ретроград“

    Провалля, ніч, забуття — але в самому серці темряви лишається рамка. У ній — море, не спомин, а поклик. Навіть якщо штурвал зламано, простір мовчить, і руки опущені — хвиля все одно йде назустріч.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія