Заходили ми — троє:
Дві сторони однієї медалі,
У закулісся, за дзеркала
Вели нас спіралі сумні.
Пішли у ліси — там пусто.
Минули замети — без кроку.
Вірили слову — марно.
Вбили себе — по-справжньому.
Виходили вже — двоє,
Без даху, без імені й дому.
Куди ведуть дороги — байдуже.
Підемо — у невідому глушину.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Наприкінці року мені захотілося зробити добірку улюблених віршів із-поміж тих, що впродовж крайнього півріччя я публікував у своїй рубриці з поезією. І я це зробив, але мушу визнати, що вибрати було надзвичайно нелегко.
Божий дотик не лише вказує шлях, а й дає сили та заохочує долати власні страхи та сумніви.
Наприкінці року мені захотілося зробити добірку улюблених віршів із-поміж тих, що впродовж крайнього півріччя я публікував у своїй рубриці з поезією. І я це зробив, але мушу визнати, що вибрати було надзвичайно нелегко.
Божий дотик не лише вказує шлях, а й дає сили та заохочує долати власні страхи та сумніви.
