Заходили ми — троє:
Дві сторони однієї медалі,
У закулісся, за дзеркала
Вели нас спіралі сумні.
Пішли у ліси — там пусто.
Минули замети — без кроку.
Вірили слову — марно.
Вбили себе — по-справжньому.
Виходили вже — двоє,
Без даху, без імені й дому.
Куди ведуть дороги — байдуже.
Підемо — у невідому глушину.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Третя частина розповідає про відчуття, які відкриває для себе Бен: вони різкі, таємні. Але в таємниці криється щось, щось неземне і зле. Може, ця пригода принесе не тільки радість, але й горе. Поки серце не тужить, йому зустрілася подруга, яка погодилася піти, але чи надовго?
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
