Жалувати право на відкриття трактиру могли в межах своєї юрисдикції комтур, єпископ або магістр.
Крім права на відкриття корчми оскаржився зазвичай невеликий наділ землі для випасу худоби, сади або грядки, право рибного лову і заготівлі деревини. Будували будівлю трактиру і необхідні госпбудівлі за свої кошти.
Плату, як і всі податки, вносили на святого Мартіна (11 листопада). Зазвичай плата становила 3-7 марок, а також бралася натурою - гуси, курчата, віск тощо. Додатково сплачувалися й основні податки, включно з церковною десятиною. Загалом плата з корчм становила приблизно 6% від загального доходу Ордену.
Основною сферою діяльності корчми був продаж різної їжі та напоїв. З останніх основним було пиво, яке дозволялося і варити, але також мали продавати і замкове пиво.
Скільки всього трактирів було на орденській території Пруссії сказати складно. Так відомо, що в 15 столітті в комтурстві Кенігсберг було близько 80 таверн. Наприклад, 1362 року маршалом і комтуром Кенігсберга Хеннінгом Шиндекопфом було видано 10 грамот на відкриття трактирів. І приблизно стільки ж єпископом ермландським.
Переклад однієї з грамот маршальських:
"1362 рік, 15 серпня. Кенігсберг.
З волі Великого Магістра Вінріха фон Кніпроде і за порадою своїх старших братів, верховний маршал Хеннінг Шиндекопф вручає вірному Ґотфріду корчму перед будинком в Ауколітені [у Ґрос Вонсдорф під Фридландом] за кульмським правом на рахунок платні у розмірі трьох марок і трьох жирних гусей, що сплачуються на святого Мартіна".
1381 року єпископ помезанський Йоганн I видав грамоту на відкриття нового трактиру в селищі Горін/Guhringen трактирнику Гензелю Міхельсу.
Розміри нового трактиру були просто вражаючими - 6 на 5 рутів або 22 на 19 метрів.
Крім загального залу пивної, у трактирі також були окремі спальні кімнати.
Примітно також те, що новий трактир був побудований на кошти єпископа. Зазвичай же трактирники, як і мірошники, і фермери, мусили будувати й утримувати свої будівлі власним коштом.
Одним із тих, хто засвідчив грамоту і права трактирника, був помезанський офіціал (судовий вікарій) Йоганн фон Посільге, автор "Хроніки землі Прусської".
Дана грамота була в 13-й день місяця вересня.
Один із найстаріших і підтверджених трактирів, на території сучасної області, існував до кінця ВВВ в Інстербурзі/Черняхівську.
У 1516 (29 липня) році Великий магістр Альбрехт фон Бранденбург видав грамоту Мартіну Камсвігу на відкриття в Інстербурзі трактиру.
За грамотою трактирнику виділялося півхуфа землі, луг для сінокосу і капустяні грядки. На кожну ділянку дано докладні описи їхнього знаходження.
Щорічно шинкар мав платити Ордену за це 6 марок і 3 жирних гусака, а також розливати в трактирі замкове пиво. Йому дозволялося варити 2 ласти ячмінного пива і третій з особливого дозволу пфлегера Інстербурга.
Грамоту було видано в Кенігсберзі, у вівторок після дня св. Якова, в 16 рік.
Називався трактир "Зелена кішка". За легендою назва з'явилася через те, що у господаря була чорна кішка, чия шерсть часом у світлі каміна мала зеленуватий відтінок. І нібито кішка ця шипіла і дряпала кожного, хто хотів обдурити господаря або думав піти не заплативши.
На жаль, до наших днів будівля трактиру не збереглася. Розташовувався трактир поруч із замком на березі замкового ставка.
