Де час відлунює у горах древніх,
Де тіні князів тримають свій суд,
Палає в душі голос предків таємний,
Він кличе до істини, вічних споруд.
Корона впала, забуття поглинає,
Та трон у серцях залишається з нами.
Ще буде той день, коли знов засяє
Старий і величний герб над краями.
І меч не для зради, а щоб захистити
Землю і віру від бур і тенет.
Традиційний шлях нам не зупинити,
Він стане зорею у тисячі лет!
