Офіційні особи планують знову відкрити кордон з Вірменією, щоб розблокувати торговий маршрут між Європою та Азією, який підтримує Трамп.
Турецький контрольно-пропускний пункт Алікан на кордоні з Вірменією розташований на кінці тихої бічної дороги. Пастухи випасають свої стада на навколишніх полях, а трактори, що зрідка проїжджають повз, піднімають пил, який зависає в повітрі. Навіть військові бункери, розкидані по ландшафту, здаються напівсплячими під сонцем.
Втім, Туреччина сподівається, що цей тихий глухий кут незабаром стане частиною глобального торгового вузла. На початку цього року чиновники почали встановлювати системи для обробки паспортів на кордоні, який був закритий протягом 32 років, — крок, що може відкрити критично важливий торговий шлях, який з’єднує Азію та Європу.
Цей проєкт, який підтримується президентом США як частина мирного плану між Вірменією та Азербайджаном, має гучну назву: «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» (TRIPP).
Геополітичні ставки великі. Можливе відкриття вірменського кордону є частиною зусиль Анкари позиціонувати Туреччину як безпечний транспортно-логістичний вузол, через який можуть перенаправлятися товари і природні ресурси, уникаючи геополітично нестабільних маршрутів — передусім Ормузької протоки.
«Ми не знаємо, коли відкриється кордон — дата постійно змінюється», — сказав один із турецьких прикордонників під час нещодавнього візиту.
«Але всі думають, що це буде скоро».
Відтоді як Тегеран вперше заговорив про можливе закриття протоки минулого червня, Анкара активізувала зусилля, просуваючи Туреччину як стабільний альтернативний торговий коридор. Ця кампанія посилилася, оскільки конфлікти й санкції порушили традиційні маршрути через Росію, Іран, Червоне море та Перську затоку.
«Туреччина вирізняється як країна-осередок стабільності й безпеки», — заявив президент Реджеп Тайїп Ердоган минулого тижня.
«Розпочато обговорення більш безпечних альтернатив для ліній енергопередачі», — додав він.
«Ми щиро віримо, що ця глобальна криза відкриє нові можливості для нашої країни».
Ця ідея є привабливою, навіть якщо вона стикається з величезними перешкодами, які, на думку багатьох, можуть зруйнувати грандіозні амбіції Туреччини.
Туреччина, як член НАТО, уникає прямої участі як у війні в Україні, так і в останньому конфлікті в Перській затоці. Її територія вже стала фактичним транзитним вузлом: минулого місяця комерційні рейси між Європою та Азією проходили через Туреччину.
«Торгівля між Європою та Азією сягає близько 3 трлн доларів на рік, і 90 відсотків цього обсягу перевозиться морем», — сказав Біналі Їлдирим, колишній прем’єр-міністр і логіст турецьких торгових маршрутів.
«Найкоротший морський шлях займає близько 40 днів».
Натомість Серединний коридор — сухопутний маршрут, що з’єднує Китай і Європу через Кавказ і Туреччину і який просуває Анкара — «може займати 12–15 днів», як він зазначив. Поточні обсяги торгівлі невеликі, але «потенціал величезний».
Європейські чиновники також виявляють зацікавленість. Цього року єврокомісарка Марта Кос назвала Туреччину «критичним партнером», а її ініціативу щодо розширення Серединного коридору — «гру, що змінює правила».
«Розвиток альтернативних маршрутів став необхідністю», — заявив у лютому міністр транспорту Туреччини Абдулкадир Уралоґлу — за кілька днів до того, як США та Ізраїль завдали масованих авіаударів по Ірану.
У центрі стратегії Анкари — два ключові проєкти. Перший із них — «Дорога розвитку»: масштабна мережа автошляхів і залізниць, що має з’єднати Перську затоку з Європою через Туреччину. Водночас цей проєкт поки що перебуває на етапі планування, потребує значних інвестицій і проходить територією нестабільного Іраку.
«Було б простіше пройти через Саудівську Аравію, Йорданію та Сирію», — зазначив один із регіональних транспортних економістів.
«Можливо, через десятиліття це стане реальністю».
Другий проєкт — розширення Серединного коридору — виглядає перспективніше. Його центральна частина — TRIPP: спонсорований США автомобільно-залізничний шлях між Туреччиною та Азербайджаном, що проходить через Вірменію, додаючи необхідну потужність до вже існуючого маршруту через Грузію.
Про TRIPP урочисто оголосили в Білому домі у лютому, одночасно з попередньою мирною угодою між Вірменією та Азербайджаном. TRIPP частково спрямований на припинення їхнього чотиридесятирічного конфлікту. Туреччина заявила, що відкриє кордон тільки після остаточного мирного договору, що дозволить почати роботи над TRIPP.
«Це велика честь для мене», — заявив тоді Дональд Трамп.
Турецькі будівельні компанії, зокрема Kalyon, що мають тісні зв’язки з Анкарою та вже реалізували великі державні проєкти (як-от новий аеропорт Стамбула), нещодавно розпочали роботи на території Азербайджану, повідомляють азербайджанські чиновники. Паралельно триває й розширення залізничної інфраструктури в самій Туреччині.
Якщо проєкт буде завершено, обсяги торгівлі через Серединний коридор, які потроїлися з 2021 по 2025 рік, можуть зрости з 5 млн тонн на рік до 20 млн, за словами Їлдирима. Але існує чимало складнощів.
Маршрут значною мірою залежить від повільних поромних переправ через Каспійське море, нерівномірно розвиненої залізничної інфраструктури з різною шириною колії та складних митних процедур на численних кордонах. Усе це робить його суттєво повільнішим за північний коридор, який з’єднує Китай з Європою прямим залізничним сполученням через Росію та вже перевозить близько 40 млн тонн вантажів щороку.
Серединний коридор — це маршрут, «який потрібен усім, але вибирають його небагато», — так описав його інвестиційний банк JPMorgan у нещодавньому звіті.
TRIPP також обходить Іран, що робить маршрут більш уразливим до атак. Росія, яка традиційно має значний вплив на Кавказі, також змушує замислитися над безпечністю цього маршруту. На початку цього місяця президент Володимир Путін попередив Вірменію, що може обмежити постачання російського газу до країни, якщо вона й надалі переорієнтовуватиме свої торговельні потоки на Європу.
«Проблема з TRIPP полягає в тому, що це лише один із кількох можливих транспортних маршрутів», — зазначив один із керівників у сфері логістики, який консультував цей проєкт.
«Він став можливим лише тому, що Росія була відволічена війною в Україні. Маршрут проходить близько до Ірану — що є ще одним ризиком. І він цілком залежить від фінансування та політичної підтримки США».
Географія Туреччини — яка «прирікає країну на геополітичну важливість», як зазначив один із західних дипломатів, — практично гарантує її роль логістичного хабу між Європою, Азією та Близьким Сходом.
Через протоку Босфор (Bosphorus Strait) вже щодня проходить понад 3,5 млн барелів нафти, а трубопровід завдовжки 1700 км з Баку до турецького порту Джейхан на Середземному морі — Baku–Tiflis–Ceyhan pipeline — уже транспортує до 1,2 млн барелів нафти на добу.
Після закриття Іраном Ормузької протоки Ірак і Курдистан погодилися відновити роботу нафтопроводу Кіркук–Джейхан, який транспортує 250 000 барелів на добу. TRIPP також може навіть дати новий імпульс проєкту Транскаспійського газопроводу — Trans-Caspian Gas Pipeline, який би постачав до Європи до 1 трильйона кубічних футів газу з Центральної Азії через Туреччину.
Однак торгові чиновники та економісти застерігають: ідея сухопутних маршрутів через Туреччину як реальна альтернатива вузьким місцям у Перській затоці чи навіть усталеному північному коридору через Росію у найближчій часі є радше ілюзією.
Що стосується TRIPP, його майбутнє залежить не лише від інженерних рішень, а й від політичних факторів. Востаннє, коли президент США Дональд Трамп пов’язав своє ім’я з проєктом на Кавказі — Trump Tower Baku — він так і не був реалізований через підозри у корупції та зв’язки з Іранським корпусом вартових ісламської революції, і будівля так і не відкрилася.
Джерело — FT
