жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини
та за мить пішла, мене прирікши на страждання самоти.
все було б не так погано, якби хоча б на дві хвилини
я міг відвести очі – а краще вмерти раз і назавжди.
→ всі мої вірші ←
жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини
та за мить пішла, мене прирікши на страждання самоти.
все було б не так погано, якби хоча б на дві хвилини
я міг відвести очі – а краще вмерти раз і назавжди.
→ всі мої вірші ←
Жив-був чоловік, якому чорти зіпсували життя. Коли чоловікові народився син, Диявол вкрав дитину, а замість неї підкинув бісеня – і тепер той обмінник ходив з кучерями до плечей, кільцем у вусі та слухав бісівську музику...
Дівчина, яка одного разу чула соловейка у листопаді, здогадалась, що то був не простий пташка, а чарівний. Вона вирішила, що тільки чарівні птахи і тварини і люди варті того, щоб їх шукати...
Раніше всі жили у мирі та злагоді. Декого це дратувало, і він пішов до слона. Ти, каже, слон, великий і могутній. Слон подивився навкруги прискіпливо, зважив все ретельно і одповів – неправда, які всі, такий і я. Ні, слона не підманути, зрозумів Дехто. І пішов до тигра...
Нехай втрата надії, свідчить нам лише про початок перед новими воротьми свідомості.
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.
Нехай втрата надії, свідчить нам лише про початок перед новими воротьми свідомості.
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.